Глава 2

Після того, як ВОРМ доставив одяг для Дев’ятої, вони почали тренування. Дев'ята постійно вдосконалювала свої навички, а Себастьяну треба було вчитися і наздоганяти. Дев'ята завжди виходила переможцем, посміхалася, подаючи руку переможеному супернику. Але Себастьян швидко вчився, згадував, він знав, що настане час, коли вони зможуть битися на рівних.

Якось Дев'ята підійшла до Себастьяна, і прискіпливо оглянувши, промовила:

— Настав час позбутися шраму. Він тобі більше не потрібен – пам’ять повертається.

— Тобі не подобаються чоловіки зі шрамами? — віджартувався Себастьян.

Йому було страшно. Цей шрам був з ним впродовж всього свідомого життя у Верхньому світі. Він був нагадуванням про минуле. Але Дев'ята мала рацію. Настав час розлучитися з ілюзорним минулим для того, щоб зустріти майбутнє.

— До вас відвідувач, — оголосив ВОРМ.

- Хто?

- Базільс.

- Впускай.

Себастьян утер піт рушником і закинув його на плечі. Вони з Дев'ятою тільки-но закінчили тренування. Дівчина, ніби ні краплі не втомившись, вискочила з кімнати і піднялася нагору. Вони вирішили, що їй краще зайвий раз не мелькати перед срібними. Тому Дев'ята посіла позицію нагорі сходів, щоб бути у курсі подій, не привертаючи до себе уваги. Базільс влетів у хол, і завмер, уважно розглядаючи Себастьяна.

- Ти що, меблі перетягував?

- Майже.

— Ти що, гніваєшся на мене?! Так чи інакше, з годом ти б став маріонеткою. З твоїм ставленням до світу, тебе всі ненавидять… Я постарався, щоб ілюзія тобі сподобалася, відповідала твоїм смакам. Адже ми друзі!

Себастьян мовчав. Він лише підняв брову, показуючи своє ставлення до останнього твердження Базільса. «Цікаво, навіщо він прийшов, і зізнався, що Колібрі – це його витвір? Чому так хвилюється? Може затіяв нову гру і хоче мене найняти? Чи гра зі мною ще не закінчена?»

— Ти позбувся свого шраму?! - здивувався Базільс. — Я вважав, що це гидота тобі чимось дорога.

— Дорожити треба красою, а не потворністю. Цей шрам уже виконав своє призначення…

Блукаючий погляд Базільса знайшов Дев'яту.

- Це вона?

— А ти, як я бачу, вирішив перевірити звістку про те, що у мене з’явилася ілюзія? — усміхнувся Себастьян.

— Люди кажуть, що Блазень став, як всі, змирився.

Чути це Себастьяну було неприємно. Люди вважали, що він зламався, став таким, як вони. Ніхто не хоче видряпатися зі свого болота, лише затягнути туди інших.

— Вона приваблива, — продовжував Базільс. — Могла б, звичайно, бути краще... Я б зробив груди побільше, губи та… погляд смирніший. Хоча наші з тобою смаки завжди розходилися. Пам’ятаєш, як за келихом віскі розповідав мені свої вподобайки до жінок? Під час створення Колібрі я постарався їх врахувати… А що вміє ця? Вона винахідлива у постільних справах?

Дев'ята почала спускатися. Себастьян зрозумів, що Базільса пора спасати, тобто спасати треба свою легенду. Дев’ята в люті та зовсім не схожа на ілюзію.

- Ти прийшов у справі? — запитав Себастьян, відволікаючи Базільса.

Але той не відповів. Спускаючись сходами Дев'ята розпустила волосся, струснула головою, і воно огорнуло її хвилею. Сьогодні вона не брала участі у тренуваннях, лише керувала Себастьяном. Тому на ній була срібна сукня з глибоким розрізом, в якому мелькала струнка ніжка у високому ботфорті. Здавалося, все її тіло випромінює бажання. Базільс голосно ковтнув. Здавалося, він забув, де перебуває і навіщо прийшов.

— Пробач, я зачекалася на тебе, — видихнула Дев'ята, підійшла до Себастьяна та притулилася до губ у пристрасному поцілунку.

 - Я так розумію, ви Базільс? - нарочито повільно облизнувши губи, вона звернула увагу на застиглого чоловіка.

Базільс кивнув у відповідь.

— Дякую, що зробили Блазню подарунок. Але я вважаю, що реальні дівчата набагато привабливіші. Ви згодні?

Базільс знову кивнув, здається він не чув питання.

- Я чекаю на тебе, — похитуючи стегнами, Дев'ята попрямувала у бік кухні.

- Вона справжня?! - ахнув Базільс.

Себастьян замислився над відповіддю­. Він розумів чому дівчина гнівається, але ж вони вирішили, що всі будуть вважати її ілюзією. Ну і чорт з ним! Довго приховувати обман вони все одно не зможуть.

- Так, справжня, - відповів Себастьян.

— А ще там є такі?

— Вона в єдиному екземплярі, — усміхнувся Се­бастьян. — У цьому і є краса справжніх людей. Немає жодного повторення.

Чоловік розумів, що зараз Базільс почне думати, звідки могла з'явитися Дев'ята. Себастьян був відсутній кілька днів.., він був у Ніжньому ­світі.., повернувся.., з'явилася ця дівчина... Неважко було скласти все до купки.

- Не може бути! — очі Базільса перетворилися на блюдця. - Вона з Нижнього світу?! Як ти зміг протягнути її сюди?

— Я ж особливий…

Базільс пішов, а Себастьян важко зітхнув, уявивши, як загудить Верхній світ, почувши новину. Перепочинок закінчився...