Світ забутих шляхів
Глава 1
Зоя вийшла з книжкового магазину, де працювала продавчинею. На небі вже висів повний місяць, і вечірнє повітря різко охололо, пахнучи лютневою сирістю.
Раптом щось змінилося.
Наче простір на мить “похитнувся”. Почалася хуртовина — різко, без жодних передвісників. Ще мить тому місто було спокійним.
Її закрутило.
Світ розчинився.
І Зоя опинилася не в місті, а в лісі.
Темному. Густому. Неправильному.
— Нарешті ти прийшла до мене.
Голос пролунав просто з тиші.
Зоя різко обернулася.
— Хто ти? Як я тут опинилася?
У тумані між дерев проступив силует.
— Я той, хто не має дому. А ти опинилася тут за давнім договором між тобою й твоїм батьком.
— Я його не знала, як і маму … я виросла в дитячому будинку.
Пауза.
— Я їх знав. На жаль, вони загинули, коли тобі ще й року не було.
Зоя відчула, як земля під ногами стає хиткою.
— Зараз тебе знайдуть. І запам’ятай: нікому не кажи, що мене бачила.
Силует розчинився в тумані.
І майже одразу — кроки.
Зоя різко відступила, серце билося в горлі.
З-за дерев вийшла жінка. Близько сорока років. Спокійна, уважна, наче вже знала, що побачить її тут.
— Дівчино, що ви робите в цій частині лісу?
— Я… заблукала.
Жінка на мить прижмурилась, оцінюючи її.
— Тут небезпечно. Ходімо зі мною.
Зоя вагалася лише секунду.
Вибору не було.
Вони пішли.
Довго.
Ліс не відпускав.
А потім між деревами з’явилися вогні.
Невелике містечко.
Примежжя.
#1405 в Фентезі
Відредаговано: 04.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
