Розділ 44. Гідра.

Пощастило, що гідра не стала за нами довго гнатися, а то на обід у неї був би темний ельф, тобто я. У Гоші ж чоботи із прискоренням, він би втік, поки вона мною займалася. Може, у неї в печері — гніздо? Дітки чи яйця, як там ці тварюки розмножуються? Чи просто не любить вона далеко відходити від рідного лігва? Не важливо. Головне, що вона повернулася у печеру, а ми втекли, втративши добру частку життєвих сил.

— Ти не думай, я не злякався, — голосно відсапуючись, видавив із себе Гоша. — Просто, щоб на цю тварюку йти, треба сорок мечів! Ах, які прекрасні були парні мечі! — скрушно кивав головою, розглядаючи короткий уламок. — Збалансовані, зручні. Де я для того, що залишився, пару тепер знайду?

— Ти, Гошо, краще подумай, з чим нам тепер на гідру йти. Навіть якщо у неї по дві голови замість відрубаної виростати не будуть, і то з тією зброєю, що у нас, виступати проти неї марно, бо кров її метал роз’їдає.

— Але й від завдання відмовлятися недобре, — скривився товариш. — Тут завдання не на кожному кущі по дюжині.

— Отож-бо. Треба мізки вмикати.

Ми повернулися до озера. Гідри в околицях не спостерігалося. Швидше за все, вона відлежувалася і відновлювалася в печері. Лізти в лігво сенсу немає, це рівноцінно самогубству. Рубати голови, коли у неї кров гірша за кислоту, може й на тіло потрапити, не тільки на меч - теж не варіант. Ми лежали в траві за кущами, перебираючи можливості. Стріляти здалеку з арбалета? Один раз лише встигну. Потім вона або знову за нами ганятиметься, або відразу залетить у печеру, щоб відновитися, і не вийде, поки здоров'я не поправить.

— Може, замурувати її в печері, поки вона відновлюється, га? — запропонував Гоша.

— Хм… Якщо у тебе є самоскид із бетоном, то можна спробувати. Не по камінцю ж носитимеш.

Гоша важко зітхнув, видно, самоскида у нього не було.

Ідея, звісно, дурна, але щось вона в мені сколихнула. Закласти вхід у печеру… Припустимо, почнемо каміння носити. Так вона їх враз розкидає, а то й нас підстереже та з'їсть. Ні, не воно.

Закласти вхід у печеру… А що, як закласти його, поки вона буде поранена, ослаблена, щоб не було у неї можливості заховатися і відновитися? Але як її послабити? Болт, як досвід показав, особливої шкоди їй не завдав. Принаймні, не завадив їй побігати за нами.

А що ще ми можемо придумати?

Поступово в голові почав вимальовуватися план.

Коли ми повернулися до будинку огрів-самітників і поділилися планом з Еллі-Терезою, вона довго реготала. Ну так, вона ж ще не бігала від цього монстра по пересіченій місцевості, можна й посміятися. Але куди ж вона дінеться? Наступного разу до лігва гідри ми вирушили втрьох. Довелося чекати, поки чудовисько відновиться і вийде на риболовлю.

Цього разу ми не дозволили монстру пірнути в озеро, наловити риби й набратися сил. Щойно гідра показалася з печери, Еллі спрямувала на неї посилене заклинання «Для поносу». Тварюці різко стало зле. Не даючи їй оговтатися, я вистрілив із арбалета. Гідра кинулася за мною та ельфійкою, але цього разу і швидкість була не та, і агресивності поменшало. Ми навіть не на повній швидкості бігли, часом зупиняючись і заманюючи тварюку далі.

В цей час Гоша тягав каміння, закладаючи вхід у печеру.

Поки ми побігали, хвилин десять минуло, гідра плюнула на нас нарешті, поспішила до свого лігва, але добігти не встигла — тепер ми її наздогнали, і Еллі вдруге наклала на неї заклинання «Для поносу».

Гідрі зовсім погано стало. А я випустив другу стрілу. І знову біг із перешкодами у вигляді повалених дерев, колючих кущів, вибоїн. Бігла тварюка за нами недовго, в животі у неї вирувало, а від газів в'янули квіти й листя на деревах. Нарешті гідра вирішила повернутися в печеру, щоб відновитися, але її дістало нове заклинання. Накрило її не по-дитячому, чесно кажучи. Ловити нас їй уже зовсім перехотілося, і вона впевнено попрямувала до лігва, на мене вже уваги не звертаючи, бо понос її таки дістав, але Гоша на той момент заклав вхід камінням більше, ніж наполовину. Сил розметати все до бісової матері у тварюки вже не було, здоров'я впало до небезпечного рівня. Але все ж вона почала, дряпаючи пазурами, розгрібати завал. Не встигла. Нове заклинання і черговий болт вибили з гідри останні одиниці життя. Вона випустила дух, застигнувши на купі каміння і заблокувавши вхід у печеру. Не дуже-то й хотілося перевіряти, що там.

З гідри випав пухирець із чорною кров'ю та набір «зуби-пазурі-луска».

Ви знищили хижу гідру, звільнивши підхід до озера!

Ви повернули ограм можливість брати в озері воду!

Ви поліпшили відносини з ограми!

Досягнення «Мати Тереза» підвищено до другого рангу!

Досягнення «Влучний стрілець» підвищено до 3 рангу.

Ви отримуєте +10 до сили.

Ви отримуєте +10 до спритності.

Ви отримуєте +15 до витривалості.

Ви отримуєте +15 до інтелекту.

Ви отримуєте +10 до репутації.

Ви отримуєте +300 очок досвіду.

Та вже ж, непросто було заробити ці триста очок…