Кінець травня

Травень був моїм улюбленим місяцем року. У цей час в Одесі вже було дуже тепло, темніло пізно, і можна було багато часу проводити на вулиці. А найголовніше — це був останній місяць навчання в школі. Зараз школу розтягнули аж до середини червня, а в 90-х кінець травня був завершенням навчального року.
Ще на початку квітня в моїх бабусі й дідуся починався сезон поїздок на дачу. Тоді мене брали туди рідко, бо було ще холодно, але вже ближче до кінця травня я проводив на дачі всі вихідні. У цей час мої дачні друзі приїжджали нечасто, але й без них я знаходив, чим себе зайняти.
Їздили ми завжди в п'ятницю ввечері, а поверталися в неділю. Я дуже добре пам'ятаю, як у четвер і п'ятницю скасували школу, і я прокинувся в четвер зранку та зрозумів, що сьогодні нікуди не піду. Усі були на роботі, і я вирішив, що уві сні час минає швидше, тож треба лягти спати в четвер зранку й проспати до п'ятниці. Але, звісно, мені це не вдалося.
Та вже з самого ранку п'ятниці починалася підготовка до вихідних на дачі. Моя бабуся приходила з роботи рано, приблизно опівдні, і починала збирати все необхідне для вихідних за містом, зокрема й усе для мене. Після обіду до всього вже зібраного приходив дідусь, і ми втрьох їхали у бік вокзалу.
Зараз я розумію, що ті поїздки були дуже незручними: старі автобуси ЛАЗ із пошарпаними сидіннями, люди їхали, як шпроти в банці, усі з сумками, собаками, саджанцями дерев. Якщо щастило, то хтось брав мене на руки, а в особливо вдалий день ми могли сісти всі разом.