Глава 9

Ранок почався з того, що мене розбудив дзвінок від подруги.

“Ти про мене забула чи що! Чому я з новин дізнаюсь, що ти стала барабанщицею групи “Хмари”?” - так, я не казала їй ні про те, що піду на кастинг, ні про те, що мене взяли, бо хотілося сказати вже по факту, а вчора я була у своїх думках про пісні, про кастинг, про зустріч з панком. Ми трохи поговорили, я вибачилась і почала збиратися в студію.

Виявилося, що барабанщики — це останні, кого набирали в групу, того я познайомилася одразу зі всіма новими учасниками. Окрім мене, дівчиною була ще гітаристка, з якою ми одразу знайшли спільну мову, бо вона так само як і я не мала музичної освіти, але горіла бажанням працювати в групі, але на відміну від мене, вона знала групу “Хмари” і мала за мету попасти саме в неї.

Ми почали джемити. Для мене це було вперше, але через те, що всі присутні були творчими людьми, потік музики звучав досить органічно. Таким чином ми шукали нове звучання та нові ідеї для майбутніх пісень. Очевидно, що мою увагу час-від-часу привертав панк, бо як я могла не помічати його дій під час творчого процесу.

З новими людьми він ставав впевненіше і мав багато пропозицій. Під час перерви я підійшла до одного з менеджерів, аби спитати, через що пішов перший склад і чи не світить нашому теж саме.

- Ризики є завжди, але здебільшого розбрат сіяла одна особа, яка не подобалась нам, але *ім'я просив її залишити через великий талант та велику впливовість на музринок.

- А чого він почав пити? Все ж було нормально.

- Так, все було нормально поки йому не набридла музика. Ну і звісно, куди ж без кохання.

- Але ж це вже пройшло! Чого алкоголь залишився?

- Це ти вже в нього питай, бо ми всі його підтримуємо у тому, аби це зникло з його життя, а він все чекає якогось особливого дня.

Звісно мені не хотілося бути рятівницею, бо зазвичай найбільше страждають вони, а не люди, яких рятують. Але я вже частина групи, і якщо щось буде на нас впливати, того будемо вирішувати разом...