Глава 5

Коли я прокинулась, подруга ще спала, тому я вирішила зібрати свої речі та поїхати до своєї квартири, яка була не так далеко. Я завчасно купила квартиру на останньому поверсі 5-поверхівки. Так-так, такі будинки ще існують, для тих, хто обирає, в якому пентхаусі йому оселитися! В цьому світі всім було більше 18-ти, тому при знайомстві люди не замислювалися, скільки кому років.

Вдома я поїла та пішла в найближчий музичний магазин. Я завжди мріяла пов’язати своє життя з музикою. А через те, що тепер могла собі дозволити багато чого, вирішила почати з цього.

Я придбала все, що було потрібно. Ось я піднімаюсь сходами на 4-й поверх і чую як хтось спускається з 5-го. Як тільки я побачила хто це, то всередині мене почалася пожежа. Це був той панк.. Мій панк...

Чесно кажучи, я сподівалася, що він мене не впізнає, все-таки він тут не жив: я знала своїх сусідів. І навпроти мене жила гарна дівчина, яка могла йому сподобатись.

- О, привіт, - помітив мене він.

- Так, привіт...привіт.

- Ти тут живеш?

- Є таке, - я вже не була такою впевненою як вчора, не найкраще місце зустрічі врешті-решт.

- Давай я тобі допоможу чи що, - він взяв коробку. - Що там?

- Барабан.

- О, так ти музикантка!

- Так, початківиця...

- Непогано-непогано, мені подобаються дівчата-музикантки, особливо стилю рок.

- Ну так, ми ж зустрілися на рок-концерті ахах, - я хотіла аби цей діалог завершився якнайшвидше, - далі я сама, дякую.

- Це було не важко. Не хочеш запросити в гості?

“Блін, чувак, ти тільки з гостей!” - подумала я. Натомість:

- Ні, не сьогодні, у мене є плани.

- А, окей, тоді я піду.

- Так, бувай, - я зразу зачинила двері і впала на підлогу, серце калатало дуже сильно. І ми знову не обмінялися номерами, як ми зустрінемось знову? Мабуть доля нас зведе ще раз. Я почала розпаковувати свої речі, і весь день пішов на це...