Глава 4

Я розуміла, що для нього є всього лиш маленьким білим кроликом, якого можна відпустити або залишити собі. Тому я напружилась:

- А куди ми підемо?

- До мене.

- А як же місто? Я думала ти мені покажеш тут щось.

- Ну ок.

Він вирішив, що найкраще показати місто можна в клубі. Дивно, бо я думала ми підемо в ТРЦ чи в центр міста, принаймні. Чого я могла очікувати від панка! Звісно клуб! Він відразу пішов до бару, а я за ним.

- Щось будеш? - спитав він.

- Ні, дякую, - відповіла я, бо не хотіла сьогодні витрачати гроші на алкоголь. І чомусь мені не спало на думку, що він запросто міг би мене пригостити.

- Один віскі, - замовив він.

Я почувала себе зайвою: пити не збиралася, а клуб — це місце, де тверезим робити нічого, тому я вирішила, що мені треба повертатися:

- Знаєш, я мабуть піду.

- Окей.

- А як тебе звати?

- *Його ім’я, - о боже, це було моє улюблене ім’я, який тісний світ!

- *Моє ім’я, дуже приємно.

- Ага, йди сюди, - я думала він хоче обійняти, але він дико поцілував мене! — Бувай.

Він відпустив та допив свій віскі. “Бувай”, - тихо сказала я і в шоковому стані повільно пішла шукати подругу. Такого я точно не очікувала. Не знаю, що було у нього в голові, коли він це робив, але ми навіть не обмінялися контактами! Мабуть це був його жест вдячності, який нічого не значив.

Я повернулася в той парк, і подруга була ще там.

- О, подружка! (вона була трішки п’яна) Де ти була?

- Я познайомилась з хлопцем, його звати *його ім’я.

- Ну ти даєш, перший раз в чужому місті, а вже хлопця знайшла, - сміється, - познайомиш?

- Ні, ми навіть не обмінялися контактами, - ще в шоці кажу я, все було як в тумані, - Ми цілувалися, точніше він мене.

- Ууу, ну ти, цей, будь обережніше, а то ще постраждаєш.

- Пішли додому, - сумно відповіла я.

Подруга згодилась зі мною, було вже пізно, тому ми поїхали. Я залишилась в неї. Тільки-но ми приїхали, вона впала на ліжко та заснула, а я все думала про панка, який став моїм першим...