Розділ 33. Переломний момент

У вечірній тиші Академії, коли більшість учнів уже розійшлися по кімнатах, Лу знову прямувала до Бібліотеки Витоків. Сяйво світляків вітало її, як стару знайому. Тепер, коли Світ уже назвав її Ковалем Нового Світла, але вона сама ще не наважилася прийняти цю назв, їй було замало лише відчуттів. Вона хотіла знати. Розуміти. Бути готовою. 

Двері до Секретного Крила бібліотеки, які колись самі розчинилися перед нею, знову відповіли на її дотик. Її магія вже більше не стримувалась, двері впізнали її як носія нової сили, але не без опору, ніби навіть бібліотека вагалася чи можна її впустити. Вогні самі запалились, коли вона ступила всередину. 

На полицях, покритих шаром часу, вона почала шукати розділи про первісні ролі. Про ті, що створюють, а не виконують. Врешті натрапила на книгу, яка світилась ледь помітним світлом. Її назва “Іскра Першотворення”. На обкладинці не було автора. Лише символ: розбите коло, з якого виростали промені. 

Вона розгорнула сторінки і вони заговорили з нею не словами, а образами, що з’являлись просто у повітрі перед нею. Вона побачила перших Ковалів. Їх було троє. Один з них — постать у темному плащі з очима, як у дзеркала — тримав у руках вогонь, який горів, але не спалював. Другий створював мости між світами. Третя — жінка з косами зі світла — розмовляла з самим Оком Істини. Але жоден із них не дожив до старості... 

"Ковалі не змінюють реальність — вони творять вибір. Їх сила у свободі, яку вони дарують іншим. Але кожен Коваль проходить випробування тінню власного страху. Тільки той, хто здолає її зможе вести інших. Або загине, залишивши після себе вибір. " 

Слова проникли в саму сутність Лу. Вона зрозуміла, що її шлях тільки починається. Бути Ковалем не означає володіти силою. Це означає нести тягар змін. І давати іншим шанс. 

У цю мить двері скрипнули і хтось увійшов. 

— Я знав, що знайду тебе тут, — прозвучав тихий голос Даліна. Він підняв ліхтар, і його погляд впав на книгу у її руках. — Ти готова, чи ні? 

— Не знаю, — відповіла вона, не ховаючи сумніву. — Але я мушу знати, хто я тепер. 

Далін підійшов ближче, обережно торкнувся її плеча. 

— Тоді я піду з тобою, Лу. До самого кінця, настільки далеко, наскільки зможу. 

Лу усвідомлювала силу, що прокинулася в ній, і відчувала, як магія стала ще більш могутньою. Вона мала змогу змінювати закони, що визначали все: від ролей до правил магії. Її вибір тепер мав наслідки, і це було більше, ніж просто випробування її власної сили — це був виклик самому порядку Світу, який вона тепер могла переглянути. 

Її сила не була абсолютною. Вона була небезпечною саме тому, що не мала меж і не мала інструкцій. Вона могла розширити межі цього Світу, змінити його правила, створювати нові можливості. Вона була вищою за саму Раду, яку колись вважала найвищим авторитетом у Світі Таємних Бажань. 

Але з цією силою прийшли й нові небезпеки. 

— Ти не можеш так просто змінити все, — промовив Далін, коли вони вперше після того моменту усвідомлення сиділи на березі озера, що відбивало яскраві кольори заходу сонця. — Є правила, які існували до тебе. Це не просто питання волі чи бажання. Це питання рівноваги. 

— А якщо ці правила вже зламали когось до мене? 

Він нічого не відповів, лише дивився на поверхню озера, про щось думаючи. Лу глянула на нього. Вона відчувала, як магія тече через неї, як вона може її направити, витворюючи нові реальності. Це було чудове відчуття, але його слова все ще залишалися в її серці. 

— Я знаю, Далін. Я не збираюся зруйнувати все. Але якщо я можу змінити цей Світ на краще, то це — мій обов’язок. Я не можу дозволити, щоб старі правила, що утримують людей у темряві страхів та бажань, залишалися такими. 

Він мовчав, а потім тихо додав: 

— Але є ті, хто не згоден з твоїми змінами. І їхня сила теж колись не мала меж. 

І, дійсно, з кожним новим кроком Лу почала розуміти, що її роль не лише принесла їй силу, а й привернула до неї увагу тих, хто не бажав змін. Вони, хто керував цим Світом до неї, не могли допустити, щоб їхній порядок був порушений. 

Лу відчувала, як навколо неї збираються темні хмари, як тіні починають ворушитися, як старі сили, приховані до цього часу, починають рухатися. Одним з них був той самий чоловік у темному плащі, що колись погрожував їй. Раніше він теж стояв там, де тепер стояла вона. І, як виявилося, його вплив був сильнішим, ніж вона могла собі уявити. 

Невідомі до цього сили почали вторгатися в її сни, як живі марення, намагаючись порушити її спокій. Її вибір був потужним, але ще й небезпечним. Це був шлях, на якому ворожнеча могла призвести до серйозних наслідків. 

— Він не один, — сказала Айра, коли вони разом йшли через темні коридори Академії, після чергової ночі, що Лу провела в глибоких роздумах. — Є й інші, хто хоче повернути все назад. Ти не можеш змінити це сама. 

— Але я повинна, — відповіла Лу. — Я не дозволю зламати те, що можу створити. 

Її рішучість була незмінною, але Айра мала рацію. Вона могла бути найбільшою силою в цьому світі, але в її руках була і найбільша відповідальність. І не всі погоджувались з її вибором. 

Далін не переставав стежити за її станом і хоча він не висловлював страху, Лу відчувала його занепокоєння. 

— Вони не хочуть, щоб ти стала тим, ким є, Лу. Ти не лише змінюєш порядок, ти кидаєш виклик самому існуванню цього світу. І деякі не зможуть прийняти це. Ти можеш стати мішенню для багатьох.