Розділ 18. Записи минулого

Кільце, яке носила Лу, більше не було просто прикрасою. Вона відчувала, що воно тягне за собою щось велике, незрозуміле, і з кожним днем її зв'язок з ним ставав все сильнішим. Всі ті загадкові слова, які залишалися з нею після зустрічі з тінями, тепер набували значення. Вона відчувала, що цей предмет може розкрити багато таємниць світу, частиною якого вона була , і навіть більше — того, що вона ще не розуміла. 

Ніч після небезпечної пригоди була важкою. Лу не могла заснути. Всі образи з того, що сталося, не давали їй спокою. І кільце, яке лежало поруч, ледь не згоріло від напруги її думок. Вона знайшла сили піднятися з ліжка і підійти до столу, де лежав давній, вкритий пилом том. Лу знайшла його в одному з заборонених архівів Академії, той, що був повністю закритий для студентів. На обкладинці не було назви, лише символ, який Лу вже бачила: той самий, що викарбуваний на її кільці. 

Їй потрібно було відповісти на питання, що крутилося в її голові: “Що саме це кільце насправді означає? Чому воно так пов'язане зі мною?” 

Тієї ночі Лу прокралася до бібліотеки, знаючи, що її чекає найбільша небезпека: порушення правил. Зібравши всю свою рішучість, вона відкрила стару книгу і почала читати. 

Через кілька хвилин перед нею з’явився старий щоденник, що був схований серед інших артефактів. Його обкладинка була покрита темним шкіряним покриттям, яке здавалось майже живим. Лу одразу відчула, що це те, що їй потрібно. Її пальці торкнулись сторінок, і в той момент вона побачила своє відображення у кільці, яке залишалось на її пальці. 

З кожним рядком, кожною сторінкою Лу розуміла все менше і менше. Записи не пояснювали нічого, тільки попереджали. 

Щоденник належав одному з перших носіїв таких самих кілець. Його автор, колишній Учитель, писав про стародавній культ, який володів силою перетворювати бажання в реальність. Багато хто, хто носив ці кільця, опинявся в пастці своїх бажань. Існували небезпечні наслідки, які не можна було передбачити. 

Що більше Лу читала, то більше зрозуміла, що кільце — це не просто магічний артефакт. Воно було частиною старої системи, яка дозволяла передавати силу, але з дуже високою ціною. Кожен, хто носив його, ставав частиною цієї магії і був здатен змінювати реальність. І одна з таємниць, яку Лу віднайшла, полягала в тому, що кільце вбирало бажання свого носія і робило їх своєю власною силою. І ті, хто не витримував цього, просто зникали. Не помирали, а стиралися з власного життя і Світу. 

Коли Лу дійшла до останньої сторінки щоденника, вона зрозуміла, що багато чого з того, що вона пережила, було передбачено в цих записах. Проте був ще один факт, який не залишав її спокійною: історія кільця не закінчувалась і вона могла стати тією, на кому ця система або зламається, або перезапуститься. 

Лу поклала щоденник назад на місце і вислизнула зі схованки. Вона знала, що її чекає дуже важкий вибір. Кільце вже не просто дарувало їй силу. Воно змінювало її, і це було очевидно. Але чи зможе вона контролювати цей процес? І що станеться, коли сила кільця набере повної потужності? 

У наступні дні Лу не могла позбутися відчуття, що хтось спостерігає за нею. Вона вже не могла довіряти навіть своїм друзям. Що, як вони дізнаються, що вона знайшла цей щоденник? Що, як Далін не підтримає її, якщо дізнається, наскільки глибоко вона занурилася в темну частину цього світу? 

Лу відчула, що час іде і їй потрібно прийняти рішення. Але чи було вона готова до цієї відповідальності? 

Лу більше не могла ігнорувати те, що вона дізналася. Вона носила кільце, але відчувала, що воно має власне життя, власну волю. Що більше вона про нього думала, то більше розуміла, що їй потрібно або повністю віддатися йому, або знайти спосіб звільнитися. Але чи було таке можливе? 

Вже кілька днів поспіль Лу помічала, що її погляд змінюється, що вона стала більш чутливою до емоцій і бажань інших людей, які вони боялися визнати навіть перед собою. Кільце наче вбирало ці бажання і передавало їй їх, іноді з нечуваною силою. Вона могла відчути навіть найменші пориви думок, що бентежили інших. І хоча це давало їй велику перевагу, Лу почала відчувати, як її власне “я” починає розмиватися серед всіх цих бажань. 

В один із тих днів, коли вона відчувала особливу напругу в повітрі, Лу йшла через коридор Академії. Раптом перед нею виник Далін. Він зазвичай був спокійний, але сьогодні щось в його погляді змусило Лу відчути тривогу. 

— Лу, — сказав він, злегка прищурившись. — Ти не схожа сама на себе. Що з тобою? 

Вона опустила погляд, намагаючись приховати всі свої внутрішні битви. 

— Все нормально, — відповідала вона швидко, але голос звучав не зовсім переконливо. 

Далін зробив крок вперед, ніби шукаючи правду в її очах. 

— Ти знаєш, що я тебе бачу, Лу. Це кільце. Ти можеш приховувати це від усіх, але я відчуваю, що воно змінює тебе. Ти починаєш носити чужі бажання, і це не може залишитися без наслідків. Якщо ти підеш далі, — тихо сказав він, — Рада більше не зможе вдавати, що ти просто учениця. 

Лу відчувала холодок на шкірі. Вона не могла сказати йому все, принаймні, не зараз. І все ж вона знала, що він правий. Кільце впливало на неї і вона більше не могла це ігнорувати. 

— Я… я не знаю, що робити, — зізналася вона, нарешті піднявши погляд. — Це не просто кільце. Воно забирає частину мене. І я відчуваю, як воно змінює мої рішення, мої дії. 

Далін мовчав, але його вираз обличчя став м'якшим. 

— Ти не одна, Лу. Я буду поруч. Ти не повинна пройти цей шлях сама. 

Ці слова принесли їй якесь полегшення. Але водночас вона відчула, як її серце розривається від невизначеності. Вона не могла дозволити собі впасти в цей обман. І, в той самий час, вона не могла просто залишити кільце без уваги. Це було занадто важливо. 

Протягом наступних кількох днів Лу намагалася зібрати свої думки. Вона зверталася до книги, яку знайшла в Академії, знову і знову перечитуючи стародавні записи. Система ролей була складною, і багато хто з носіїв кільця ставали частиною цього магічного кола, з якого не могли вийти.