Розділ 16. Тінь відлунь

Наступного дня Академію стривожила звістка: один із учнів, на ім’я Кейр, зник під час індивідуального випробування в Залі Відлунь. Це було неможливо: зала мала обмеження, наглядачів, магічні бар’єри. Але Кейр зник без сліду. Лише його браслет сповіщення лишився, розбитий і обпалений, ніби пройшов крізь вогонь і морок. 

Наставники мовчали. Заняття не скасували, але всі відчували напругу. Айра нервово крутила перо на уроці і шепотіла Лу: 

— Думаєш, це... щось пов’язане з забороненими ролями? 

— Не знаю, — відповіла Лу, — але мені здається, ми знову нічого не дізнаємось. Хіба що самі... 

Ремі підморгнув їм обом, мовляв, на дослідження вже натхненний. Але Лу відчувала: цього разу ставки вищі. 

Того ж вечора, коли вона поверталась до своєї кімнати, Далін зупинив її. 

— Я знаю, що в тебе багато запитань. Але зараз просто довірся мені. 

— Це пов’язано з кільцем? Зі зникненням Кейра? — шепотіла вона. 

— І з тим, що приходить до Світу Таємних Бажань, коли його рівновага порушується, — тихо відповів Далін. — Деякі бажання занадто потужні, щоби лишатися непоміченими. А кільце... воно пробуджує такі бажання. 

Лу притиснула пальці до кільця на шиї, яке знову пульсувало м’яким світлом. 

— Тоді я не можу зупинитися, — сказала вона. — Навіть якщо страшно. 

— І тому ти мені подобаєшся, — сказав він тихо. 

Її серце пропустило один удар. Вона не відповіла, лише усміхнулась як могла, невпевнено, але щиро. 

А вже наступного ранку Наставники оголосили новину: виявити, чи хтось із учнів або Кураторів має сліди Заборонених ролей. І тепер, як ніколи, Лу зрозуміла: її сила не лише у кільці, а в здатності бачити серцем. А ще в тих, хто поруч. 

Коли Наставники дали згоду на виявлення слідів Заборонених ролей серед учнів, в Академії запанувала абсолютна тиша. Лу помітила, як багато хто відвів очі, а дехто навпаки, раптом став надто зібраним, ніби приховував щось важливе. 

— Це як полювання, — прошепотіла Айра під час перерви. — Тільки цього разу ми — здобич. 

Лу мовчала. Її кільце стиха тремтіло, якби відчувало щось… чи когось. Минулої ночі їй наснився дивний сон: вона стояла посеред великого залу, повного дзеркал, які не відображали її. Лише тіні позаду, що шепотіли її ім’я. Коли вона прокинулась, знайшла під подушкою уламок скла, хоч була впевнена, що нічого не розбивала. 

А в коридорах Академії почали зникати інші дрібниці. Старі карти. Фрагменти амулетів. Книга про Ковалів Спраги з бібліотеки теж зникла. Кожна зникла річ залишала відлуння, яке ехом відбивалося від стін. І кожна з цих речей мала стосунок до заборонених сил. 

На нараді старших Наставників рішення було швидким і рішучим. Жоден учень не мав більше брати участь у розслідуванні. 

— Це наш обов’язок, — сказав один з Наставників, — і ми вирішимо все самостійно, не наражаючи студентів на небезпеку. 

Високопосадові магістри і провідні викладачі не стали розголошувати жодних подробиць. Для всіх студентів стало очевидно: ситуація серйозна, і щось більше, ніж просто нещасний випадок, приховувалося за цим зникненням. 

Однак це не заспокоїло тих, хто почав вивчати кожен невидимий куточок академії, кожен загадковий момент, пов’язаний із зниклим учнем. Лу відчула, що тінь, яку залишив Кейр, не залишатиме їх у спокої, вона шепотітиме в коридорах Академії, поки не розкриє свій секрет. Вона почала помічати дрібні підказки: дивні шуми в стінах, неспокійні погляди Наставників, таємничі пізні ночі, коли, здається, навіть магія в Академії ставала важчою, темнішою. 

“Чому вони не хочуть, щоб ми щось знали?” — думала вона, спостерігаючи за іншими студентами. Всі намагалися виглядати спокійними, але в повітрі висіла настільки явна тривога, що неможливо було її не відчути. 

Тим часом, Наставники поглиблено вивчали Залу Відлунь. Кожен рух, кожна перевірка бар’єрів народжували нові сумніви і невидима тінь тривоги все глибше пронизувала Академію. Вони намагалися відновити магічні бар’єри, перевірити систему на наявність неполадок. Однак кожен крок приводив лише до виникнення нових питань : чому магія не спрацювала, чому не було жодних попереджувальних знаків? 

Кейр дійсно зник без сліду, і в самому серці Академії почала тліти тривога, яка могла призвести до чогось набагато гіршого, ніж просто розгадка цієї таємниці.