Світ ширший за стіну

Розділ 1 - Безликі


Дощ, як завжди, починався в День Відбору.
Наче саме небо плакало замість тих, кому не дозволено було. У Каллуані не кричать, коли забирають дитину. Не просять, не благають. Лише стоять. Зі стиснутими губами й порожніми очима. Бо сльози — ознака слабкості, а за слабкість тут карають мовчанням.
Ія стояла в строю з іншими охоронцями — двадцять масок, двадцять плащів, двадцять кроків до кожного дому зі списку.
В її руках був саме той список. Той самий, що колись принесли в її дім.
Пункт сьомий. Будинок на Південній вулиці. Родина Крамарів.
Крамар Кеон, 7 років.
Статус: не єдина дитина. Придатний.

Ія не рухалася. Лише злегка стискала пергамент. Її пальці — як камінь. Її голос — відсутній. Її обличчя — сховане, навіки.
Кеон стояв біля порога. У новій сорочці. Поряд — батьки, брат, сестра.
Її брат. Її сестра. Її мати й батько — старші, сивіші.
Ніхто не впізнав її. І не мав права впізнати.
Ніхто не кинувся, не заговорив. Навіть вона.
Тільки малий Кеон затримав погляд. Його очі — темно-зелені, як у неї.
— Ти… — прошепотів він. Але не договорив.
Ія повернулася. Один жест рукою — і охоронці рушили далі.
Позаду залишалися лише мокрі пороги і тиша.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше