Світ ширший за стіну

Пролог



Світ ширший за стіну. Пам’ять сильніша за маску.



Вона не знала тоді, що це — заборонені слова. Не знала, що ніхто не сміє їх вимовляти вголос. Але мати шепотіла їх, схилившись до її вуха, в ту саму ніч, коли прийшли люди мера.

Їй було вісім.

Дощ лив стіною. Лампа в передпокої мигтіла, як налякана зірка. За дверима стояли двоє в чорному — каптури, маски, тиша. Один із них тримав сувій. Список. Там було її ім’я. В Каллуані імена не вибирають. Як і долю.

— Не бійся, — прошепотіла мати. — Ти сильна, Іє.
— Але я не хочу туди…
— Я знаю, — її голос ледь тримався. — Але слухай.

Мати притислася ближче. Її губи ледь ворушилися:

— Світ ширший за стіну. Пам’ять сильніша за маску.
Запам’ятай, доню. І не кажи цього нікому.



Відчинилися двері. Люди в масках ступили вперед.
— Час.

Ію повели, поки вона ще пам’ятала запах її волосся, тремтіння рук і ті два рядки, що вже вростали в серце.

Останнє, що вона побачила — очі матері. Повні любові. Повні прощання.

З того часу минуло багато років.
Її вже ніхто не впізнає. Обличчя сховане під маскою, голос — під присягою.

Але в тиші ночі Ія повторює собі:

Світ ширший за стіну. Пам’ять сильніша за маску.



І вона ще пам'ятає.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше