5 - Небагацько про наші думи

На глибині Синього моря.

Серцевина Аббусал продовжувало рух, а на неї сіло багато зірок молюсків - а в свогу чергу, це дуже погано, надіюсь Абуссалісти зможуть з часом замітити їх, інакше це призведе до жахливих наслідків. Крім того цим займаються Відділ Підводників. Аббусал зараз рухається вгору, тому що там на "горі" падає дощ, а це гарна нагода щоби зробити профілактику - запустити повітря у Аббусал. Загалом всю цю процедуру, з води у гору називають провітрюванням. Вам теж коштує накінець зрозуміти, як працює структура саме Серцевини Абуссал. На двадцять третьому поверсі, відбувається освітній процесс, про це ми читали у наших головних героїв Павла. На двадцять восьмому поверсі  - їдальня, взагалом всі інші поверхи можуть адресовані різним функціям, рухати Серцевинами це дуже складний процесс тому для цього придумали Відділ Підруху. Гаразд будемо визнавати все по чучуть, я вже розповів забагато. У нас історія тут йде, а не про наукове. Як там Павло?

Павло в цей час обідав але вже звичайну суботу, і скоро піде до Орудника разом з Міроном, цей раз вони будуть працювати весь час з сортуванням метала. — Скучна тема... - подумав Павло.Та додав в своїх роздумах: — Але думаю що в кожній скучній темі, можна щось додати, придумати, головне знати можливості, та звісно в рамках розумного. Павло як завжди брав метал... брав метал... І знову переставляв. Але цю скуку розрубав Мірон.
— Павло? Знаєш? Ти цілий день мовчав, лише привіт сказав, а там як ти, і все таке промовчав. - сказав стривоженою інтонацією Мірон. І водночас чути звук конд иціонерів. — Ось нащо вони... - Одразу прийшло в голову Павла, але спрямував увагу до Мірона.
— Вибач, я був зосереджений на своїх думках, та я і втомлений, зараз не дуже чогось хочу. - Павло дивився в очі Мірону, виказуючи стан Павла.
— Співчуваю, але думаю через час стане легче - підбадьорує Мірон Павла. Мірон лише переставляв інший метал.

— Дякую, і доречі, я рідко чую від тебе щось позитивне, зазвичай ти тільки і в песимізмі і перебуваєш. - Павло почав чухати свою потилицю від ніяковіння та здивування.
— Зараз почну заново! - відпарирував відповідь Павлу. Та знову продовжив казати : — Я знаю як скоротити час, не хочеш поговорити про властивості металів? Це хоча б, якось розвіює нудьгу. - Відказав Мірон, а його очі повернулися до Павла.
— Я не проти, але ми маємо працювати а не балакати! Ще зробимо якусь помилку, і дадуть штраф в купонах, не дуже хочу такого. - Гнучко парирує відповідь Мірона. Мірон різко повернув голову до Павла.
— Ну вибач! Ми ще не такі дорослі, насолоджуйся поки можеж, і до того, ми не переплутаємо якщо ще пригадаємо властивості металів. - Сказав сильний аргумент в дебаті Павла і Мірона. Павло витянув метал, він був дуже різного різнобарв'я, отже важко пояснити.
— Ну дивись, мій метал в руках має різнобарв'я ніби поставити камінь під душ, а душ розливає краплі білої, легко-розового коліру, з поєднанням сірого. Сірий як на мене зайвий, хіба не погоджуєшься зі мною? Цей метал має назву Аргант. Цей метал має малу кількість енергії для генератора, але унікальний своєю властивостю міняти своє забарвлення залежить від освітлення, чим світліше в кімнаті, тим темніший він стає. А коли темно - світиться. Досить унікальна властивість як і деяким видам погам. - під час того як це говорив Павло, у Мірона голова почала боліти.

— Звідки ти це знаєш? І я не погоджуюсь с твоєю думкою, про те що сірий не зайвий, якщо це створено природою, так і має бути. - фиркнув Мірон на мою розповідь. 

— Ну йоооой. Ну сам подумай! Сірий колір серед всіх виділяється! - Почав прикрикрувати голос Павло, але він встиг отямитися, і перестав кричати. Павло злобно зиркнув на Мірона.

— Давай ти попробуй тепер тоді пояснити один з твоїх наступних металів... Цікаво на те, на що ти здатен  - коли Павло посміхнувся коли висловив таку класну на його думку, думку.

— Ну... - Мірон витянув кристал, який повсюди мав багато гострих точок, раніше Дантона попереджував що з ним треба обережним. Та Мірон почав : — Ну... Ну це метал, за моєю пам'яттю, якщо я не помиляюсь Тубілянт. Цей метал має середню кількість енергії для генератора, може служити, як метаріалом для фарби якогось предмету. - Зелений відблиск Тубілянта. І не смій спорити, що там якісь відблиск зайвий. - відказав на це Мірон.

—  Ну це ти ніби цілу гору готовий подолати, щоби показати свою правоту! - Агресивним іноцентом сказав Павло. Але Павло згадав, як краще поступати в його ситуації. І додав: — Ну знаєш, у кожної людини є різна думка, та звучить дуже очевидно. Вибач, я не правий, ми сваримося лише тому що, ми маємо дві різні думки, і б'ємося за свої думки. Крім того, та и гарно описав Тубілянт.

— Все досить! Дай мені спокій - втомився від балаканини на "роботі" - мовляв Мірон водночас закотив очі Мірон.

Весь наступний час вони працювали мовчки, Павло заспокоївся, зато він, як і Мірон зрозуміли те що у кожної людини є свої думки щодо правди. А чи ця правда правдива? Як знайти справжню правду, бо якщо сваритися з людиною що відрізняється думки, треба знати людину, чи у неї вперті принципи, чи вона тримає думку лише тому що інші мають таку думку?

Це треба обдумати. Сказав сам собі Павло, після того як перекладав ще один кусок метала. Однак через якийсь час, вони закінчили, та пішли відпочивати. По дорозі Мірон запропонував підти у парк прогулятись.

Мірон та Павло ступили на металічну долівку. Кроки цієї двійки, поширювалося на все приміщення. Кондиціонери продовжували спокійно гудіти. Двійка ввійшла у ліфт, та ліфт спокійно почав гойдатись. Вже був вечір, тому Абуссал вже наполовину погасила світло. Цей день був насиченим, і завершується в спокої.

Мірон перевів погляд на Павла, Павло переставив свої дві руки на потилицю, а його тіло рухалось вздовж стежки, вдихаючи свіже повітря. 

— Гарний вечір, еге ж? - сказав Павло Мірону. Видно як Павло вільно і глибоко видихав та вдихав.