4 - Підозри

Ростислав
Ростислав застряг разом з Курлоком у Радіоннику. Спочатку вони сваряться, потім заспокоються, потім Курлок захотів розповісти про казку про мораль здатися чи не здатися, пізніше курлок викоростав фонарик, рискали у контейнера знайшли кочергу, та піддався рух, вони вже спокійно вибралися, була ніч, тому їх ніхто не чув, але Ростислав випадково побачив у вентиляції маску, що значило що це було спеціально але для чого? Ростислав не міг забути, а далі Ростислав планував завтра, та що робити з Масками.

Ростислав роззяв щелепу, та просто не міг перестати дивитись на люк, Ростислав починав думати що це, був якісь запланований план Курлока, та вони ж Курлоком та Ростиславом ще не так довго друзі, вони перебувають у Відділі Підводників, всього навсього тиждень! Зараз як і Ростислав, так і Курлок вже хотіли спати, бо за цей час, вони б спокійно вже дійшли до дому та полягали спати.
Ростислав вже починав оттямуватися, та перестав дивитись на люк, та перекинув погляд на Курлока, очі Ростислава палали, Курлоку здавалося що його очі почервоніли, та виказували його гнів, Курлок проковтнув слини, але Курлок теж оттямився, і теж подивився в очі Ростиславу, і їх погляди зустрілись.

— Що ти накоїв?! Ні.... - сказав з сумним іноцентом Ростислав, та його погляд був прикутий лише до Курлока. Курлок мовчав. Він не знає що робити.
— Може ти попробуєш ще раз? - Запропонував натомість Курлок.
— Давай разом. - Запропонував але в інакшому вигляді Ростислав, та показуючи вказівним пальцем на люк. Вони разом зібрали на люк на почали барабанити, бити ногами, але ніяк не виходило, рука Курлока зіскользнула, та Курлок зачепив плечем лампочку, розбивши її, і сам легко порізився, і гепнувся на підлогу. 
— Ай..... -  зронив слово Курлок. Лише одне слово зронив Курлок.

— Ну що за вдача! Ну давай, що може бути ще гірше?! - Ростислав сказав, та почав зрізати напомацки, у пітьмі, та зрештою Ростислав зліз.

— Ти як, усе добре? - зреагував Ростислав питаючись у Курлока.

— Так, все гаразд, лише поріз на плечі, та вдарився у спину, лише довгою серветкою собі зможу перев'язати. - У темноті Ростислав не бачив Курлока, одначе чув він щось шурхотів. То Курлок просто прислонився до стіни, та обхопив свої коліна.

— Шансів нема - каже Ростислав, в його очах, хоть і не можна побачити, був відчай. Він зробив сльозинку.

— Шансів нема! - закричав Курлок Ростиславу, і тикнув в його груди свій палець.

— Я не винованитий! Це ти мене сюди завів! - Відпарирував аргумент Курлока на себе. Курлок вже хотів замахнути руку, але зупинився. Він оттямився.

Через невеликий час перебування у Радіоннику, вони не кричали, тому що, вже була темна ніч, коли вже дуже багато людей, пішли спати. Ростислав як і Курлок, захопив коліна, та прислонився до стіни. Минули півгодини, вони досі думали, та перемовлялися короткими фразами.

Ростислав думав про все, про кінець, про те як вибратися звідси, яка буде завтра погода.  І думав про те, що і чому це сталось

— Чому я, попався в таку ситуацію? Ну дивись... Я проснувся, побачив ілюмінатор.... Пізніше пішов на тренування з Відділу Підводників, під час тренування, дивно до мене прилип Курлок, але не виглядає щоб він хотів мені зла, найкращого моменту, як зараз не знайти, але він цього не робить, чи збирається? Невідомо. - думав Ростик і аналізував що відбувалося. Однак через якісь час, він більше  не міг, нічого не робити.

— Ми не можемо далі просто тут сидіти, і марнувати час. — Сказав Ростислав. 

— Ну і що ти пропонуєш? - Сказав Курлок Ростислава на його слова, Курлок лише звів погляд на "пітьму" .

— У тебе є фонарик! Нащо він нам думаєш? Правильно, подивитися чи є тут щось у приміщенні, можливо щось що допоможе відкрити люк. — Ти думаєш, я такий тупий? В мене фонарик зламався коли я гепнувся на підлогу. — Відпарирував Курлок.

— Тоді я буду в пітьмі шукати що можливо нам допоможе! - з надією сказав Ростислав. Ростислав а разом з ним Курлок, руками та ногами промацали майже усі куточки, контейнери, стіни. Однако Ростислав зміг знайти дещо.

— Знайшов! - Викрикнув Ростислав Курлоку!

Ростислав коли щось знайшов, одразу з'явилася посмішка,  одразу з надією. Ростислав взяв те що знайшов, це була коцюгу — Що вона тут робить? Подумав підводник.

— Що знайшов? - відповів на це Курлок, піднявши брову. Ростислав відповів : — Коцюбу, вона допоможе нам вибратися звідси! - З надією крикнув Ростислав.

Ростислав взяв однією рукою Коцюбу, та він вже звик до темряви, та міг вспамятати, де вже люк, він піднявся, поставив кочергу у маленьку дирочку, та зі всієї сили потягнув, люк відчинився. 

— Алилуя! - Сказав Курлок. Він одразу встав та забрав з себе пилюку. Ростислав повторив за ним. Вона оба виглядали дуже змученими, мішки під очима, та волосся в обох пішли в боки.

— Більше ти мене сюда не приведеш! - сказав обурено Ростислав, вже швидким темпом пішов додому, а за ним ув'язався Курлок.

Ростислав ступав на підлогу, але його очі сьогодні мали якісь над здібності, чи це удача? Він побачив на стіні вентиляцію, а через неї якісь силует невідомої йому маски... Ростислав легко натякнув Курлок вказівним пальцем на вентиляцію, Курлок лише кивнув.  Курлок почав говорити тихо.

— Це що було спеціально? - спитався Курлок у Ростислава, який сам нічого не гребе. 

— А я що знаю по твоєму? Хоча у мене є підозри чому. Ні. Я не хочу зараз про це говорити. - Похитав головою Ростислав. 

Незабаром Курлок провів Ростислава, і розійшлися за своїми кімнатами.

Ростислав ступив у свою кімнату двісті двадцять три. Підлога була з дерева, здивовані еге ж? На підлозі було три килима одного коліру, сірого, а ліжко було неакуратно застелено. Вчора Ростислав біг на роботу, і забув застелити. Ростислав як ляг на ліжко, матрас прогнувся, і Ростислав глибоко вдихнув і видихнув.

— Нічого кращого ніж лежати на ліжку... хоча ні знаю. - сказав Ростислав сам собі у порожнечу.