3 - Відділ Підводників.

Ростислав.
тиждень після останніх подій з Ростиславом.
Ростислав сьогодні був у гарній фізичній формі, сьогодні він носив контейнери з металом, це говорить про те що Орудник є у багатьох Серцевин що має якусь закономірну структуру. Сьогодні припадала Четверг, сьогодні обіцяли дощ, тому поступово Проукс робить вилазку на поверхню за повітрям. Та тотожбо, повітря у Серцевин не бескінечне, хоча хіміки-інженеривже не раз робили з води у повітря.

Ростислав швидким темпом може бігти на тримати на своїх руках чотири контейнера, ефективно виконуючи роботу, хоча були і страшніші хлопці та дівчата що могли бігти і тримати більше контейнерів. 
Кафей біг в притик з Ростиславом, вони разом поспорили про те, хто з них витриваліший, а Друзяка як завжди біг повільніше ніж ці двоє. Кроукс був позаду Ростислава та Кафея, та зі злобним лицем хотів, теж мати кращу ефективність. 
— Бігом, бігом бігом! - прикрикував командир загону Відділ Підвоників - але його прозивали як Харт.
Після цих слів, хтось перегнав Друзяку, це був Антоніо, на його роки він вже мав вуса як у француза, яким це біса чином?! - подумав Ростислав, що окинув своє око на його око, побачивши зелений колір - як у зеленобарвної клейноди.
Ростислав вже змучився, але продовжував бігти тримаючи контейнери, Кафей вже трохи відставав, а замість нього поставився Курлок. Курлок мав зелене коротке волосся, на його голові є кепка з символом Відділ Підводників - золоте коло всередині якого якого срібний гак. Та носив форму Відділ Підводників.
Але незабаром прозвучав свист дудки.
— Закінчуєте, ви пам'ятаєте у вас облегчена форма. Ви самі знаєте чому. - сказав Харт. 
Ростислав поставив повільним темпом контейнери на землю, після цього їм дозволяли доносити контейнери звичайним пішком. Його лице насупи, а на його обличчі проступили крапельки поту, Ростислав думав про те, коли він донесе контейнери, одразу піде додому полежати, попити чай, відпочити... Крім цього до нього підійшов Курлок. Курлок йшов з темпом Ростислава та сказав :
— Ростислав, звідки ти набрався такої фізичної форми? - спитався Курлок, та його голова була повернута до лиця Ростислава.
— Само по собі, обставини склались, треба було. Ну давай розказуй щось мені давай. - одна з форм поведінки Ростислава. - Курлок відвів очі на гору, показуючи йому що він думає.
— Ну кажи вже давай - каже Ростислав не даючи йому подумати. Курлок лише сказав :
— Ти мої думки збив, коли сказав, ну кажи, вже давай, будьласка, дай мені подумати. -  Відпарирував натомість Курлок. Вони доречі вже доходили до кінця свого маршруту - Склад на двадцять сьомому поверсі.
— Можу тобі показати гарне містечко, де можна підслуховувати інші Серцевини, але нікому не кажи що я тобі сказав. Хочеш? - сказав Курлок таємничою інтонацією.
— Давай. - Без ентузіазма відгукнувся Ростислав, а його карі очі, подивилися на праву стіну, метал був звичайним, але дивного коліру, однак Ростислав вже знову повернувся до Курлока.
— Як поставимо контейнери, я хочу лише трохи перепочити та вже можна буде піти на твоє містечко - відказав Ростислав Курлоку. - Курлок лише кивнув даючи знати що зрозумів.
Після невеликого проміжку часу, кроки Ростислава та Курлока пішли в унісон, та вони поставили контейнери з сильним звуком БАЦ. Ростислав одразу сів за вовневий ослон, що одразу рослабило його, та підняло його настрій, до нього присів Курлок, та за ними йшли і інші учасники Підводного Відділу.
Ростислав знову затримав свій погляд на металевій стіні, на які було видно шурупи, та багато металічних пластин, однако він побачив що один з шурупів почав викручуватися. Ростислав різко піднявся, та побіг до цієї частини пластини, та руками зміг легко зачепити шуруп щоб зачепився, подивився у щілину чому це сталось, то це просто старі шурупи. Але Ростислав встиг поремонтувати швидко, тому проблем не набралося. Курлок який за цим дивився, лише здивовано підняв одну брову та сказав : 
— Та бачу, ти багато знаєш. - Сказав Курлок Ростиславу.
— Та то нічо, там я думаю, і ти б зміг зробити те саме, то що і я, але просто ти не замітив цього. - Скромно відказав Ростислав Курлоку. Та додав : — Давай показуй, те своє містечко що ти хотів, щоб я побачив.

Курлок взяв Ростислава за плечі та повів його за собою, Ростислав здивовано подивився на Курлока, а у Курлока з'явилася посмішка.

— Що з тобою? - спитався Ростислав у Курлока через те що Ростик побачив усмішку Курлока.

— Ти би бачив, яке у тебе лице, просто камінь! - Вскрикнув Курлок та засміявся на весь сектор.

— Та щоб тебе перекосило! Я думав ти вже сміявся з мене, з чогось! - І в результаті, Ростислав теж заповнив сектор сміхом.

Через час Ростислав та Курлок прийшли на тридцять третій поверх. Цей поверх присвячувався, прогулянкам, тут є кущі, вазонки, трава, місце де можна подихати, та відпочити, та однак, це місце не є тільки відпочинку. Що може бути найкращим місцем де щось можуть приховувати? В найочевідниших речах, і найнезамітніших.
Ростислав та Курлок ступили на металічну підлогу, та відкрилося їхнім очам, невеликі деревця що сягали до двох метрів, а вони облишали свої зелені, жовті, оранджові листочки вільно падати на підлогу, а їх понесе вітерець далеко від людей та лягне на спокійний метал.  
— Курлок, я знаю це місце, куда ти мене завів? - вставив Ростислав своє слово, у цю спокійну пору.
Курлок лише кивнув головою, знову взявши за плече, повів його далі, Ростислав скинув з плеча його руку. Курлок лише подивився на нього на мить.
— Ми на місці. - проголосив Курлок Ростиславу.
Ростислав подивився на низ, це була просто невелька ділянка землі, однак Курлок трохи своїми рукавицями стер трохи землі, далі встав та роззирнувся подивитись что хтось подивився. Курлок відновив свої діяння, та далі зарискав землю, перед очами обох Підводників, побачився старий люк.
— Слухааааай, - сказав Ростислав підвищуючи інтонацію на звук а, та почав знову говорити :
— Я таким, знаєш.. - Але раптово його перебив Курлок.
— ЗНАЮ! Я знаю що я роблю, це не є незаконно, просто про це місце, геть посіялось з голови у людей. Я це місце називаю Радіонником. Ти сам зараз все зрозумієш. - сказав Курлок, перебиваючи Ростислава. Курлок відкрив люк, та у нього в кишені був фонарик, тому він його включив, та зайшов усередину, а слід за ним Підводник.
 Ростислав закрив за собою люк, та у середині цього невеликого приміщення пахло свіжо, досить гарний свіжий аромат, це тому що люк має невеликі дирки. Фонарик Курлока засвітив приміщення, тут було багато ящиків, та стіл, на якому було Радіо, та фонарик перемістився на стіну, а на стіні, був візор, про термін телевізор забули, тому що, цей світ вже інакший ніж попередній. Курлок знайшов перемикач, та у приміщенні померла пітьма. 
— Курлок... Куда ти ще мене провів? - запитав Ростислав у Курлока, підняв одну брову Ростислав.
— У цікаву місцину, друг мій - мудрим іноцентом сказав Курлок. Курлок включив радіо, там говорилось про завтра, яка погода, але він зміг натиснути на дивну кнопку, вона прямо надсилала сигнал механізму Проукса в далекий океан, щоб можна почути сигнал, та почути, що відбувається у інших серцевинах.
Розповів Курлок тільки що Ростиславу, Ростислав лише підняв щелепу, та дивився на те, як Курлок налаштовував Радіо. А з ним включилась камера, та вийшов звук :

...им ти не поспориш. Тепер я тебе слухаю уважно, кажи, а то мені цікаво. 
— Ти знаєш, я люблю читати там про там наприклад бомби, там я почув про якусь реліквію, взагалом ця книжка стара, близько сорок років. Автор - це є американець родом з Серцевини Імперської, вона зазвичай перебуває на Білому Океані, це досить далеко від нас. Дивно звісно, але казав що ця реліквія, може містити баг... - І сигнал зламався. Весь цей час, на візорі, те що записувала камера.

— Ну і технологія! - Вскрикнув Ростислав Курлоку, а Ростислав швидко почав махати рухами, перебуваючи у захваті. Однак цей захват був недовго. Сильним звуком, через сильний протяг, люк сильно закрився на щіль. У них повітря було не безкінечне. Ростислав разом з Курлоком перезернулися, Ростислав спробував відкрити люк, і нічого не вийшло.

— Послав туди, куди Макар телят не ганяв! - сказав Ростислав Курлоку.