1 - Дещо більше ніж прогулянка.

Ростислав

Ростислав перебував у Серцевині яку називають за словами "найкращою". Серцевина має назву "Проукс". Зараз Ростислав мав вільний час, бо у його віці 16 років дуже рідко дають вихідні. Він працює охоронцем різних секторів 38 поверху. Там іноді відбувається наради вчителів, або Проуксістів. Або ті що займаються владою. Чому охоронцем? Він в дитинстві завжди любив з кимось побитись, тому має свій досвід.

Зараз йому дали трохи відпочити, тому він думає як відпочити. У Серцевині не може бути тільки робота, люди теж хочуть відпочивати, розважатися, тому поверхи двадцять три, двадцять шість,  двадцять дев'ять , тридцять два,  тридцять п'ять  присвячені для розваг. Так у Серцевинах часто використовують закономірності як символ стабільності та гармонії.

Серцевино в якому живе Ростислав виглядає вигляді звичайної корабля, але він має символ, на передньому плані Серцевини ( тобто якщо дивитись на Серцевину на перед Субмарини) то є простими словами, як в ігрі камінь-ножниці-папір, то символом є рука що показує "папір"

Ростислав продовжує крокувати до ліфта, повз нього йдуть інші люди, один кремезний зачіпає його, а Ростислав лише бурмоче ...Щоб його перекосило...

Він підійшов до ліфта, та визвав ліфт на свій поверх, нажаль ліфт не дуже швидкий, але порівнюючи з іншими Серцевинами то він трохи швидше. 

Ростислав склав руки в кишені, в його чорна куртка легенько посмикується легким вітерцем що задіває його світло-коричневе волосся. Через якісь час ліфт приїхав, і він встав на нього, ліфт виглядав гарно, підлога вкривала мрамор, а кнопки виглядали стильно, що світилися коли нажимати на те чи інше число поверху. Його нога постуковала підлогу.

Через час він приїхав на двадцять шостий поверх - на цьому поверсі є невеликий "зоопарк" але тут видно лише те що і як живуть тут різні чудернацькі істоти.

Ростислав пройшов далі, підлога була металевою, а натовпу не було, тут не було так багато, багато хто працюють на благо. Крім того пройшовши першу кімнатку там була кімната з невеликої кількості води, в всередині плавав андепог - риба що має панцир по боках, а очі як у тигра, але на його очах можна було прочитати страх. Перед кімнатою була вивіска про інформацію про цю істоту.

Андепог-Боягуз - це риба що надходить до класів погів, бо у них ознака панцирів, а плавники усередині. Ці риба якщо їй страшно, може ставати прозорою, щоб її ми помічали її ми включаємо ультра фіолетове світло, її так краще видно.

Ростислав подивився на андепога, та йому було цікаво дивитись на поведінку цієї істо... Різко Ростислав впав, від того що його штовхнув його "друзяка" за словами "друзяки"

— Що Ростиславе, досі нема з ким проводити часу? - з сміховинним голосом звернувся до нього.

Ростислав мовчав.

— Ми не граємо у мовчанку мій друзяка! Гаразд, давай дивитися на істот разом, може веселіше буде.

Ростислав підвівся на ноги, та відкрив рот, почавши :

— А ти хіба не мав бути на роботі? - не заспокоївся Ростислав. Провівши рукою над щелепою почекавши.

— Мене відпустили, я хотів теж прогулятися. - Друзяка мав вигляд гарно, він одягнутий у білу сорочку надягнувши чорний піджак з чорною краваткою, та чорними штанами, він мав біляве волосся.

— Ти думаєш я буду терпіти як ти кинув мене на землю? Ні. - Ростислав взяв ногу, втиснув в ногу "Друзяки" А "Друзяка" лише хапнув повітря і злегка прикрикнув 

Ростислав розвернувся і пішов в сторону ліфта. Лише дочувався голос "Друзяки" його доречі насправді звати Антоніо. Ростислав передумав їхати кудись, тому просто пішов у інший сектор виставки. Зато він побачив свого друга. Звати його Кафей. Він виглядає специфічно, стоїть, дивиться на кімнатку, тримає рукою темно сіру сумку. Волосся кольору білих - він казав раніше що він з Норвегії, але пізніше йому було необхідно вивчити українську мову, бо за його історією, його Серцевина затонула через перегрів реактора.

— Привіт, що робиш? - сказав з злим настроєм Ростислав до Кафея.

— О салют. - сказав він норвезьким іноцентом. Додаючи : — У тебе не вигляд не дуже, тебе знову хтось діставав?

— Та один є такий. Але забудь про це, не хочеш разом погуляти? Ростислав лише потиснув руку Кафею, та його очі передвинулися до кімнатки. Там теж була риба до класу погів. Звати її черепог. Ростислав знає, він сюди не в перший раз ходить. Хоча цей поверх на свою пам'ять називає "Тваринником". А так повернімося до черепога, те що вони не вміють бути прозорими, а стають яскравішими у темноті, але їх це виснажує, тому іноді світло виключаються у кімнатці з водою, зараз він світиться голубим світлим, черепоги всі по різному світять

—  Я не проти Ростик, що ти думаєш про черепога, унікальна істота правда? У Кафея були розширені зіниці від нього.

— Істота як істота, хоча і справді унікальна, хочеш почути жарт? Про черепога? - запропонував Ростислав Кафею.

— Ну давай.

— Черепог це майже як я, я сяю поки ніхто не просить, а коли просять посвітити ( допомогу ) я втомлюся.

Кафей лише усміхнувся.

— Непогано. Мені сподобалося, а так ідемо далі?

Прибіг Друзяка, що сказав

— Вибач мене Ростиславе,  не хотів тебе чіпати, бо я хочу ще! - сміливо висловився Друзяка

Ростислав лише стиснув брова, та закотив очі.

— Гаразд що ти хочеш від нас, бачиш ми тут гуляємо?

— Хочу поговорити з Ростиславом. - відказав Друзяка

Ростислав разом з Кафеєм переглянулись очі в очі, та знову подивилися на Друзяку, і вони похитали головами що означало "Нізащо" Далі Друзяка просто кудись пішов, закотивши очі.
Далі Ростиславу прийшло якісь сигнал на його радіо, він був на поясі, і він щось зазвучав
— Що там? - сказав Кафей до Ростислава. Здивовано порухнув своїми бровами.
— Зачекай. - серйозно сказав Ростислав.
Ростислав дістав рацію. Та від нього відлунав голос : Прошу Ростиславе прийти у кабінет генерала Еймса. Це терміново! Прямо зараз!
— Вибач Кафей, мені потрібно терміново до генерала Еймса, йому знову щось потрібно від мене, от дістало... Кафей сказав що він піде за ним, а Ростислав лише кивнув. Ростислав швидким ходом, та важкими кроками крокував до ліфта, незабаром, Ростислав обрав 38 поверх. Кафей слідом за ним.
Незабаром ліфт ринувся на гору, видаючи звук ланцюгів. Ліфт зупинився.
Ростислав ступив на металеву підлогу вкрита темно зеленим килимом з різнобарвними фігурами. Кафей знову слідом за ним.
За невеликий час, а рівно за тринадцять хвилин прийшли. Генерал зібрав якусь купку студентів зріста Ростислава, а разом з ними був Друзяка який посміхався. Ростислав лише подумав — Що він поскаржився на мене? - обурено подумав Ростислав.
Генерал мав синьо-голубу фуражку, аксельбанти, та що має назву таких костюмів - Проуксисти.
Генерал мав чорні вуса що були в різні боки, а його біле коротке волосся, стояло мокрим. Він нервувався. Сліва та справа від генерала були охоронці Проуксістів.
— Я вас зібрав не просто так, ви з нашої Серцевини на мою думку найцінніші, тому у мене до вас заява, я як генерал один з влади Проуксістів, хочу щоб ви, Доумслаз, Жинер, Ростислав, Антоніо, Курлок, Кафей,  тепер відмовитеся від вашої старої роботи, тепер ви будете навчатися на Відділ Підводників.
В залі запала тиша. І цю тишу порушив Курлок
— Підводники! Ви серйозно шукаєте Підвоників! Нам меньше вісямнадцяти років! Ви маєте голову на плечах? Чи тут в владі ідіоти? Вибачте за мою грубість пане Еймсе.
— Підводники це наша честь, Курлок. Підводники вилізають за межі Серцевини, та розвідують територію за межами нашої батьківщини.
Ростислав схопився, та побіг. І незважаючи на крики.
— Стій Ростиславе ти не правильно подумав! - почулось крик генерала Еймса, а за ним побіг Кафей.