Про корисні вітамінчики та шкідливі мікробчики. Або про те, що необхідно їсти корисну їжу

Теплий, привітний і сонячний ранок заглянув у віконце дитячої кімнати. Перший прокинувся Сергійко, а за ним і Світланка. Встаючи з ліжка й протираючи оченята, малеча пішла вмиватися. Проходячи повз кухні, вони почули шурхотіння мами біля плити й запах сніданку.                             — Ти теж чуєш цей запах? — Запитав Сергійко у Світланки.                                                                          — Ага, знову цей суп — Незадоволено відповіла вона й закотила очі під лоба.                     Завершивши вмиватися, дітлахи заховалися в кімнаті, аби мама їх не знайшла та не змогла покликати до сніданку. Але їм цього зробити не вдалося.                                                                             — Діти, ходіть снідати! — Гукнула мама, відчинивши двері до їхньої кімнати — Я знаю, що ви тут. Заховатися від мене вам не вдасться. Ану, швидко біжіть до столу! Легелесенький супчик чекає на вас.                                                           Сергійко зі Світланкою неохоче повиходили зі своїх схованок, і не поспішаючи попрямували до кухні. На столі стояв гарячий гречаний суп. Сергійко не коштуючи їжі, тільки понюхав її.            — Фу, як не смачно! Я не буду це їсти — Сказав він і скривився.                                                                       — Фу, я теж не буду! — Сказала Світланка й теж скривилася.                                                                       — Як це ви не будете? — Обурилась мама — Їсти варену й ріденьку їжу необхідно, адже це корисно для здоров'я. Тим більше я для вас старалася.     — Ні, ми не будемо це їсти! Цей суп несмачний! — Останнє, що сказали діти й потім встали з-за столу.                                                                                   В їхній таємній схованці ще залишилося смаколиків, щоб по справжньому смачно поснідати. Поїдаючи сухарики, дітлахам стало цікаво, чи є все ж таки хоч трохи чогось корисного в них. Сергійко поклав шматочок під мікроскоп, і поглянув у нього.                                      — Ого! Круто! Якщо дивитися в руках зовсім нічого не помітно, а тут все показано просто від А до Я — Сказав захоплено хлопчик — А тут є, щось корисне?                                                                             — Звичайно, ми дуже корисні — Раптом почулося звідти.                                                                       Сергійко впав у ступор від здивування.                    — В-ви... Вмієте говорити?!                                           — Що?! Дай я подивлюся! — Підірвалася з місця Світланка.                                                                     Діти ще раз подивилися в мікроскоп і заговорили з вітамінчиками. Ні, їм нічого не здалося. Вони справді вміють розмовляти.                                        — Ви правда корисні й умієте говорити? — Запитав хлопчик.                                                             — Так, ми вміємо говорити, якщо на нас подивитися через мікроскоп. Ми дуже корисні для здоров'я та смачні, не те що ця їжа яку дорослі змушують їсти своїх дітей. Коли нас їдять залишаються ситими та з хорошим настроєм. Якщо ви будете нас побільше їсти ви швидко станете великими й не будете такими худими. Між нами й цими помиями є велика різниця. Повірте від нас буде більше користі.                                     Діти дуже зраділи й стали продовжувати їсти смаколики кожен день. Мама з татом нічого не знаючи, про їхню таємницю були дуже здивовані тим, як вони себе активно поводили нічого не ївши. Але це тривало не довго. Дітлахи останнім часом стали зовсім слабенькі й почали сильно хворіти. Дивно, адже вітамінчики казали, що смаколики дуже корисні. Приховувати довго таємницю від батьків діти не могли. На третій день вони розповіли їм правду. Мама з татом були шоковані вчинком Сергійка та Світланки. З того дня було вирішено, якщо щось подібне станеться, вони будуть ретельно перевіряти їхню кімнату.                                                                              На наступний день на сніданок була гречана каша. Дітлахи вирішили до того, як мама їх покличе снідати, взяти ложку каші й подивитися через мікроскоп, чи справді ця їжа є корисною.     — Ого! Так само, як і з сухариками. З миски зовсім нічого не помітно, а тут все показано просто від А до Я — Сказав захоплено Сергійко, зазираючи в мікроскоп — Чи є тут, щось корисне?                        — Так, є. Багато корисного.                                           — Ви також вмієте говорити? — Знову здивувася хлопчик.                                                                             — Ви правда корисні для здоров'я? Інші вітамінчики казали, що ви шкідливі — Запитали діти.                                                                                     — Так. Ми правда корисні для здоров'я. Ми справжні корисні вітамінчики, а ті кого ви ними називали є шкідливими мікробчиками.                     — Шкідливим мікробчиками? Це означає, що вони шкідливі?                                                                           — Саме так. Вони хоч і смачні, але нічого корисного для здоров'я не дають. Вони роблять огранізм слабкими і змушують його хворіти.               — Виходить ми весь цей час їли тільки шкідливу їжу?                                                                                      — Саме так. Ми дуже корисні для здоров'я. Ми робимо міцним ваш імунітет, робимо вас активними, допомагаємо вам швидко рости, і з нами ви майже не будете хворіти. Тому, щоб швидше одужати починайте вже сьогодні споживати нас.                                                     Дітлахам стало дуже шкода, що смаколики виявилися шкідливими для здоров'я. Їм не хотілося їсти корисну їжу, але іншого виходу в них не було. Або їсти шкідливу їжу й хворіти, або їсти корисну їжу й бути здоровими та сильними. Вони вибрали другий варіант.                                                 — Дітки! Ходіть снідати! —   Гукнула мама з кухні.    Сергійко й Світланка одразу ж побігли до столу. Мама була дуже здивована тим, що діти від неї не ховалися. А саме більше її здивувало те, що вони не казали що їжа не смачна, а навпаки їли її з задоволенням. А дітлахам справді дуже сподобалось. Спочатку їм здавалося, що це не смачно, а коли вони спробували то виявилось зовсім навпаки. Каша була дуже смачною. Діти все швидко з'їли й добряче подякували мамі за сніданок.                                                                             З того часу вони їли тільки корисну їжу, а потім виросли великими та сильними.