Іванко та злі одинички

Це було в школі. Вчителька розповідала важливу тему з математики. Діти з цікавістю уважно слухали її, а Іванко тим часом сидів, щось малював на листочку й думав: Нащо мені ця школа? Продовжував би сидіти вдома, гуляти на вулиці та гратися, і тут ця школа! Хех...Ще відсидіти цей урок і додому.                                 Після закінчення уроку, вчителька побажала учням гарного дня та попросила їх не закидувати навчання і старанно працювати.                                — А, що буде якщо ми не будемо цього робити? — Запитав Миколка.                                                           — Уночі до вас прийдуть злі одинички й потім ви все життя будете змушені ходити до школи — Відповіла вчителька, хитро посміхаючись.    Іванко звичайно в цю дурню не повірив, але вона йому запам'яталася на цілий день. Хлопчик продовжував закидувати навчання та не виконував уроки, які були задані на завтра, і дуже за це пошкодував.                                                     Уночі він ніяк не міг заснути. Йому навіть доводилося рахувати овечок. Нарешті йому вдалося і він став засинати, аж раптом у кімнаті стали чутися чиїсь посторонні голоси. Іванко дуже злякався і побачив їх. Злих одиничок.                      — Хто ви, і що вам від мене потрібно?! — Налякано запитав він.                                                    — Ми злі одинички. Нас до тебе покликала твоя вчителька. Так, як ти не хочеш вчитися, ти будеш змушений ходити до школи все життя.                    — Все життя?! Тільки тому, що я не хочу вчитися?! — Так, вчитися треба. Якщо ти не будеш вчитися, ти не отримаєш освіту, ніким не зможеш стати, та й взагалі не зможеш вирости.                                     — Цього ж зі мною не буде?                                          — Якщо ти будеш старанно вчитися не буде, а якщо ні буде.                                                                     — Я обіцяю, що перестану лінуватися та почну вчитися.                                                                              — Точно обіцяєш?                                                           — Так.                                                                                  — Добре, якщо так тоді ти не будеш ходити до школи все життя. Ти отримаєш освіту, професію своєї мрії й зможеш вирости.                                      — Ура!                                                                                 — Сильно не розслабляйся. Якщо ти будеш продовжувати закидувати навчання, ми повернемося.                                                             Потім одинички стали зникати, і раптом на всю кімнату почувся гучний звук будильника. Ця страшна історія виявилася звичайним сном. Іванко дуже зрадів, що це не сон, але вирішив що з цього дня буде старанно та наполегливо вчитися.                                                                       Адже, якщо не вчитися освіти не буде. А від освіти залежить професія мрії, і не тільки вона.