Як зайчик вовка надурив

Пішов одного дня вовк на полювання. Шукав шукав здобич, та все ніяк не міг знайти. Вовк хотів уже був піти, як раптом побачив на галявині зайчика.                                                                              — Добрий день, зайчику — Привітався вовк.          —Доброго дня, пане вовк — Привітався зайчик — Ви, щось хотіли?                                                               — Так, я хочу з'їсти тебе — Відповів вовк, ковтаючи слину.                                                                                  — З'їсти? Мене? Ні, я не смачний — Став заперечувати зайчик.                                                     — Як зайчик може бути не смачним? Я не вірю тобі.                                                                                      — Я особливий зайчик. Мене, як хтось просто понюхає тікає геть.                                                         — А, якщо я спробую?                                                     — Ні, не варто. Я знаю одне місце де дуже багато смачних зайчиків. Хочеш відведу тебе туди?          — Хм, ну давай.                                                                  І повів він його в те місце. Йшли вони довго. Вовк уже не міг дочекатися, коли вони дійдуть. І ось нарешті вони дійшли. Тільки зайчик привів його до, якогось пустого лісу.                                                — І де тут смачні зайчики, про яких ти мені казав?— Запитав вовк, ледве стримуючи слину.                — Вони тут, тільки ховаються. Їх потрібно дуже добре шукати — Відповів спокійно зайчик.                 Вовк почав уважно озиратися й шукати свою здобич, але знову не міг нічого знайти. Він навіть не помітив, як зайчик тихенько втік. Вовк зрозумів, що його надурили й сильно розлютився.  Він закричав на весь ліс: Клятий заєць! Надурив мене!                                                                                 Аж раптом на його крики на весь ліс відповів грубий басистий голос. Це був голос злого ведмедя.                                                                            — Хто посмів видертись на мою територію?! — Люто запитав він.                                                            — Це й-й-я... В-в-вовк.                                                    — Що ти тут забув і, як смієш мене турбувати?!       — Й-й-я прийшов на пошуки смачних зайчиків.         — На пошуки смачних зайчиків?! Ох, зараз будуть тобі зайчики!                                                                Після цих слів вовк швидко втратив голод, і став щодуху тікати. А зайчик тим часом насолоджувався волею і радів, що врятувався.