-Тут досить сильний вітер! , - промовив Денис, який вже встиг втомитись від польоту.
-Таке враження, що якщо я зупинюсь, мене здує, - підтвердила Єва.
Катя: Тут так красиво! Які краєвиди!
Ірина: Та ти що! І де ти бачиш тут краєвиди? Бо я бачу лиш густі хмари.
Назар: А я бачу птахів, які граються з Данилом навипередки.
Катя: Де? А, ось бачу! Мені здається, що це безглуздо.
Денис: Та це ж Данило. Йому можна!
Леся: Як ви думаєте, якими будуть ці For Xo?
Ірина: Ну точно не розумнішими за нас.
Єва: Ну глянувши на наші розваги з пташками я вже сумніваюсь.
Данило: А якщо серйозно? Може вони красиві, могутні відьмочки або просто сильні суперники!
Денис: Незнаю, але мені подобається перший варіант!
Єва: Денис, тобі нас мало?
Денис: Та я жартую.
Ірина: А я вже реально подумала, що ти і вони..
Єва: Більше не думай!
Катя: Як цікаво за цим спостерігати!
Леся: За чим?
Назар: Та знов за Данилом. Та вже у цей раз він просто хоче перегнати хмари.
Катя: Я з ним хочу!
Роман: Катя, ти серйозно?
Катя: Та я вже передумала.
Данило: Гляньте!
Роман: Хто, що там?
Ірина: Терористи?
Данило: Спокійно! Це просто мій знайомий.
Роман: Тобі, що пташки в голову наклювали?
Денис: Та це ж Данило.
Єва: Що то за знайомий?
Данило: А я й не знав, що він любить сухарики, чіпси.
Леся: Ага, стільки накупив, як на рік.
Данило: А сам казав, що на дієті якійсь!
Назар: Хочете загадку?
Леся: Знов загадка про Нігерію?
Назар: Ні, інша. Хоча цей варіант кращий.
Денис: Говори, але спорим, що з нас не відгадає тільки Єва?
Єва: Чому ти в мене не віриш?
Денис: Та бо я стільки разів говорив тобі загадки, а ти жодну не відгадала.
Роман: Може цього разу по-іншому.
Ірина: Та говори, не тяни як на телевізійних шоу.
Катя: Та.
Назар: Хто завжди їсть, хто завжди спить, але щоразу голодний?
Роман: Та це ж я!
Назар: Ні, не вгадав.
Катя: Це якась тварина?
Назар: Мимо!
Денис: Це людина?
Єва: Вона серед нас?
Назар: Все вірно. Хто це?
Леся: Це я.
Роман: Я теж так думаю.
Назар: Відгадали.
Катя: В цій загадці такий великий сенс!
Роман: Ще б пак!
Денис: Нам ще довго летіти?
Ірина: Ми майже на місті, ще трохи.
Катя: Все, ми на місці!
Герої приземлились, долетівши майже до середини лісу. Вони почали обдумувати свої подальші дії.
Данило: І де нам тут спати по-вашому?
Ірина: Все просто! Отут!
Роман: Ір, ти не виспалась? Ти хочеш, щоб ми спали на холодній землі?
Єва: Та це ви сонні мухи.
Леся: Було б не погано, але ми просто створимо чарівний намет.
Денис: І як це ти собі уявляєш?
Назар: Навіть я зрозумів. Нам потрібно об'єднати свої сили, сконцентрувавши їх у руки і подумки уявити цей намет, промовивши заклинання.
Роман: То чого ми чекаємо?
Леся: Тебе.
Роман: Та я вже тут.
Єва: Та це вона жартує, ставай швидше!
Друзям все ж таки вдалось створити чарівний намет, а все завдяки тим тренуванням. Вони увійшли у нього і там на їхній великий подив було досить просторо.
-Нарешті відпочинок, - радісно промовив Роман.
Катя: А ти ніби втомився!
Роман: Звісно, я ж мусив слухати ваші балачки.
Катя: Щось не подобається?
Роман: Та всьо. Вам щось скажи, то ви починаєте придиратись до слів.
Роман вирішив прилягти навіть не розклавши речі і не розстеливши матрас, як і всі інші. Проте тут він відчув, що щось починає його міцно стискати. Він почав кричати й кликати на допомогу. Це рослини, які виросли серед намету, захопили його. На щастя Леся мала при собі канцелярський ніж і легко визволила друга. Всі здивувались від того, що відбулось. Однак раптом Ірина зрозуміла, що це була Катя.
Ірина: Та це ж була Катя!
Денис: Точно, лише з її здібностями можна таке зробити!
Назар: Нащо їй це робити?
Роман: Це ж відплата, не правда ж?
Катя: Ну так, а ти що думав? Облив мене водою і я це просто так залишу?
Леся: Але ж він вибачився!
Роман: А я знав, що ти це зробиш.
Катя: І звідки ж?
Єва: Та це будь-кому ясно, ви ж як Боні і Клайд.
Катя: Перестань, це неправда.
Роман: Можливо...
В той день між Романом і Катею промайнула іскра. У їхньому серці з'явилось якесь дивне почуття...
Настав вечір. Підлітки вже принаймні освоїлись у новому тимчасову місці проживання. Як виявилось того дня у Лесі було день народження. Проте чи пам'ятали про це її друзі?
Леся: Завтра важкий день і стільки всього треба зроб..
Іра: Лесь, закрий очі!
Леся: Нащо?
Катя: Менше знаєш, краще спиш.
Леся: Гаразд.
Всі: Раз, два, три, відкривай! Вітаємо..вітаємо..вітаємо!
Леся: Це так неочікувано. Я думала, що ви забули про це.
Незважаючи на обставини друзі привітали свою подругу. У кожного була усмішка на устах, проте один Денис стояв нерухомо і нерозумів, що відбувається.
Денис: А що такого сталось, бо я щось не розумію?
Назар: Друже, ти серйозно?
Ірина: Сьогодні у Лесі день народження.
Роман: Навіть ми пам'ятаємо.
Денис: Ой, як я міг забути.
Леся: Як ти міг? Я для вас все, а ти не пам'ятаєш, що сьогодні за день!
Денис: Пробач, я...я просто забув.
Леся: Гаразд. Але більше я такого не пробачу.
Єва: Давайте ще трохи посидимо і підемо спати.
Ірина: Чому так швидко?
Єва: Ти ж сама казала, що завтра важкий день!
Ірина: Ну так! Але сьогодні свято, можна й подовше посидіти.
Єва: Як знаєте!
Денис: І справді Єв, можливо Іра права.
Єва: Чому ти підтримуєш її, а не мене?