Розділ 13. Несподіваний підсумок

Чотири кораблі стрибнули у вікно переходу майже одночасно.

Після прибуття вони вишикувалися суворо над островом — щільний ромб, носи вниз, сенсори на максимумі. Хвилі приходили, як і раніше: двічі на добу, розмірено й невідворотно. Дальні датчики фіксували зміни матерії на поверхні, хоча перешкоди забивали картинку майже до білого шуму. Все ж вдалося проштовхнути розвідбот до таверни Алекса.

Корабель стояв там само, у пустці, під мерехтливим захисним куполом — цілий, незайманий, ніби час оминув його стороною. Перша Імперія жила своїм життям. Місто внизу навіть виграло від хвиль: з орбіти воно виглядало яскравішим, чистішим, майже святковим.

Заставу Дагал перевірити не вдалося — там вирувала люта снігова буря, суцільна біла стіна.

Вирішили починати малою групою.

Дін, Лоя, Кімі, Гунн, четверо Бездушних і Дванадцятий.

У вантажний відсік бота завантажили відділення штурмових дроїдів і складений дирижабль. План був простий і ризикований: бот тягне дирижабль до стратосфери, потім — вільне падіння, почергове розкриття балонів з воднем і гелієм, планерування майже над самою водою. Дванадцятий сидів за штурвалом, готовий будь-якої миті відвести судно в мертву зону. Кораблі на орбіті тримали гармати гарячими, а вікно переходу — відкритим. На тому боці Третій уже вишиковував резерв.

Бот відчепився. Почалося падіння.

— Добре йдемо! — крикнув Дванадцятий, запускаючи перший балон.

Дирижабль спіймав підйомну силу, заковзав, гасячи швидкість. Майже торкаючись гребенів хвиль, він планерував до острова.

— Ти обережніше, гонщику, — кинув Дін у комунікатор.

— Все чудово, господарю Дін! Можна знімати скафандри. Прилітаємо за чотири хвилини.

Група приготувалася.

Підлітаючи до острова, судно, здавалося, йшло непоміченим. Але наступної секунди ожили датчики комплексу. Заверещала система попередження.

— На нас наводяться засоби ураження! — вигукнув дроїд.

З води разом вискочили кілька ракет.

— Піднімаюся максимально високо! — Дванадцятий рвонув штурвал вгору.

Ракети описали круту дугу. Дві вибухнули майже впритул. Осколки прошили борти наскрізь. Один із Бездушних рухнув, схопившись за прострелену ногу. У Гунна злетіло кілька пір’їн.

— Пощастило, — коротко видихнув Кімі.

Дирижабль важко плюхнувся на кам’яне плато, протягнувся десятки метрів, розсипаючи іскри, і завмер.

— Швидко! Розосередитися! Блок живлення берегти! — скомандувала Лоя.

Штурмові дроїди рвонули вперед — і майже миттєво осипалися іржею, наштовхнувшись на захисне поле.

— Тимчасова аномалія! — крикнув Дін. — Лоя, давай диск!

Вона метнула диск Бібліотекаря. Блок живлення загудів, по плато пройшла легка стабілізуюча хвиля.

— Орбіта, вогонь по цілях! — скомандував Гунн.

З неба ринули потоки плазми, випалюючи оборонні вежі.

Тепер дроїди могли йти вперед.

Але назустріч уже неслися літаючі кулі.

Зброя в руках почала стрімко виходити з ладу: гвинтівка Гунна вкрилася рудою кіркою, стволи Бездушних розсипалися на порох. Довелося кидати марне залізо й переходити на холодне.

Дін розкрутив болу і одним кидком зніс одразу дві кулі. Бездушні подивилися на нього з мовчазною повагою.

— Можна і мені таку штуку? — запитав Гунн, вихоплюючи катану.

— Подарую, якщо повернемося.

Вони просувалися до входу.

Ожили турелі. Лоя точними кидками пілумів загасила дві. Гунн у високому стрибку встромив клинок прямо в лінзу третьої.

— Диск! — крикнув Дін.

Лоя метнула другий.

Орбітальний удар остаточно зачистив плато.

Перед ними залишилися масивні двері — точно такі ж, як на гірському аванпості.

Кімі набрав код.

Символи зіграли знайому мелодію… і нічого.

— Змінив-таки протоколи, — з досадою кинув Кімі.

— Вибухівку! — наказав Дін.

— Командувачу… немає вибухівки, — Бездушний показав долоню, на якій лежала купка сірого пилу.

Кімі нахмурився:

— Якщо не увійдемо і не відключимо захист — активуються всі штурмовики. Нам не пощастить вдруге.

Дін притиснув гарнітуру:

— Орбіто, чуєте?

Через перешкоди прорвався голос:

— Потрібно влучити одним пострілом у двері. Це єдиний шанс.

— Зрозумів. Чекайте.

Крейсер угорі розгортав головну гармату.

— Всім в укриття! Диск! — скомандував Дін.

Останній диск активувався — і тут же блок живлення вибухнув снопом іскор.

Тієї ж миті зверху вдарив сліпучий плазмовий спис. Земля здригнулася. Коли дим розвіявся, на місці дверей зяяла розпечена рвана діра.

Група ступила всередину.

— На п’ять ярусів вниз, — тихо сказав Кімі, йдучи попереду. — Напевно будуть приховані турелі.

Приміщення виглядали законсервованими, майже незайманими.

На третьому рівні їх зустріла велика група охоронних дроїдів.

Лоя і Гунн мовчки перезирнулися — і кинулися вперед. Відштовхуючись від стін, вони перелітали через ворогів, розрубуючи і пронизуючи. Через дві хвилини шлях був вільний.

— Фіксую потужне джерело енергії двома рівнями нижче, — доповів Дванадцятий.

— Лабораторії, — кивнув Кімі. — Нам туди.

Вони вийшли в широкий коридор, який закінчувався круглим залом.

Кімі раптом зупинився як укопаний.

— Це що… Очам не вірю.

Посеред залу стояв величезний броньований дроїд. Кутасті, старомодні форми виглядали майже комічно — поки він не рушив. Підлога затремтіла.

— Це ж експонат із музею комплексу, — пробурмотів Кімі. — Він такий же древній, як і я.

— Такий захист не пробити, — прошепотіла Лоя.

— Давайте я, — Дін розкрутив болу і пустив її над самою підлогою.

Снаряд обвився навколо ніг гіганта. Той похитнувся і рухнув з оглушливим гуркотом.

Лоя вже занесла пілум для удару в з’єднання броні, але Кімі крикнув:

— Стій!

Він підійшов до поваленої машини.