Двадцять п'ятий розділ

«РІК НОВИХ СПОДІВАНЬ»

Нарешті настала довгоочікувана чарівниця зима. Дорослі ждали цю пору року для невеличкого відпочинку від робочих буднів, а діти — щоб втілити всі свої забави: погратися в сніжки, проїхатись з гірки на санчатах, щоб аж вітер у вухах… Та найбільше зиму полюбляли за свята та звичайно ж КАНІКУЛИ.

«Як зараз чую в хаті запах хвої, мандарин. За вікном гуде хурделиця. У вітальні стоїть ошатна ялинка, а біля неї накритий стіл. Чого тільки на ньому не знайдеш: і запечена картопелька, і качка фарширована яблуками, звичайно олів’є, вінегрет, «шуба», паштет, саламур. Все своє. Просто, але дуже смачно. Нам дітям найкраща їжа — мандарини. Це — великий дефіцит. Їх на столі десь з десяток, але для нас це справжнє свято. Ялинка прикрашена різними іграшками та звісно цукерками. Всі чекають на бій курантів та подарунки, що слідують за цим. Ох, а коли стріляли салюти — то було справжнє диво» — згадує моя матуся.

З самого початку місяця усе село робило потроху закупівлю, щоб скоріш підготуватися до свята. Діти заощаджували гроші зі шкільних обідів на подарунки рідним і друзям. Поки відбувалася ця метушня, Зима чаклувала! Припорошила степи та поля білою перинкою, поступово замикала ставки кришталевим дзеркалом, напускала більше і більше холоду. Птахи вже давно розлетілись у вирій. Не було чутно веселих пісеньок солов’я та гадання зозулі. Тільки інколи сперечалися синиці й горобці під стріхами.

Здавалось ці зміни ніхто не помічав. Помиляєтесь, за ними уважно спостерігали наші герої. Вони як і усі діти чекали на Новий Рік та старанно готувалися до нього. Якось в обідню днину, друзі зібралися біля свого улюбленого місця — ставка. Хоча сонце світило крізь пелену сірих хмар, але було досить морозно. Лід став достатньо товстим, тож був готовий до приймання гострих лез від ковзанів. Тут кожну суботу утворювалась товчія зі школярів. Наші друзі присіли перепочити на лавку, попередньо струсивши з неї шапку снігу.

— Ох і добра ковзанка, — поділився враженнями Вітя.

Погляньте на нього. Одягнутий у теплий темний кожушок, валянки, шапку-ушанку, яка зсунулася набік та великі рукавиці. Щоки палають від швидкості на льоду та морозу в повітрі.

— Знаєте, мені б так хотілося зустріти разом з вами Новорічну ніч, — запропонував він.

— О, ми — за, — заверещали малюки.

— Цікава ідея, тільки у кого ми святкуватимемо? — інтересувалася Надія. Її шубка з білим комірцем гарно пасувала до карих очей. А русе волосся, що вибивалось з біленької шапочки, розвивалося за вітром так, що дівчина нагадувала собою героїню казки Андерсона.

— У мене, — відповів на питання хлопець. — Мати придбала ялинку та продукти, але як завжди невчасно поїхала до міста на підробітки. Тож під бій курантів я мав би просто спати у ліжку.

— Тоді домовилися, — погодилась Уля, яка нагадувала Снігову королеву у своїй білій шубці з великим капюшоном та загорнутою в шовкову хустинку. — Я приготую свій фірмовий салат.

— А я паштет з курячої печінки, — додала Яринка.

— У мене є неперевершений рецепт фаршированих грибів, — втрутилась ще й Надійка.

Уляна запропонувала зібратися ввечері та обговорити святкове меню.

— Отже, на нас з Тохою і Жекою оформлення дому, — сказав Вітя.

— Так-так, витягнемо стіл, поставимо ялинку, нарубаємо дров для груби.

— Ми також будемо допомагати, — із запалом планували малі.

— Домовились, — підтвердив Антон.

— А Костю запросимо? — поцікавився Олег.

— В нього тепер інша компанія, — сказав сухо Вітя.

— Але варто ще й у батьків відпроситися, — зауважила Надія.

— Угу, це справа нелегка, — озвалася Уляна.

— Та які проблеми, все ж просто. Давайте і їх запросимо на святкування, — підкинув варіант Олег.

— Оце ідея! Тим паче в голові моєї мами кулінарна книга майже з усіма рецептами, — підтримала задум Надя.

— І моя знає немало. А татусі хлопцям допоможуть, — додала Уля.

— Прекрасно, тоді за роботу, — подав голос Антон. — У мого тата в гаражі є гірлянда. Піду пошукаю й принесу вам.

— В такому разі пункт збору у мене через пів години.

Діти пішли сповістити батьків про вечірку і знести до будинку Граціїв  необхідні речі. Старше покоління дало згоду (не могли прийти лише Мартинюки, бо святкували у кумів та Ничики, які до батьків поїхали). У хаті Віті стояла передноворічна метушня, адже все мало бути на вищому рівні. Жінки домовились, що приготують кожна у себе по дві страви та принесуть їх ввечері. Тож дівчатам залишалось пару салатиків нарубати. В домі було чисто, охайно, тому прибирання не вимагалось. Малі розсілися під ялинкою і вирізали з кольорового паперу ліхтарики, сніжинки й ланцюжки. Хлопці поставили великий стіл, поприносили вдосталь стільців та зараз займалися кріпленням гірлянд довкола. Надійка визирнула з-за дверей кухні й аж зойкнула від такої краси.