Вісімнадцятий розділ

«ХТО З НИХ?»

На такому понурому пейзажі легко знайти голуб’ятню. Вона як і місяць чи два назад, привертала погляд своєю барвистістю. Надійка спокійно підійшла із птахом до химерного будиночка його «родичів», звідкіля він не так давно був принесений. Дівчина підперла надійно драбину та стала збиратися по ній. Опинившись в тісному приміщенні, схожому на курятник, обережно відчинила хвіртку клітки та дістала Федора (так вона назвала голуба).

— Ну що, бувай мій друже. Будь разом із близькими. Вибачай мені.

Федор знайшов залишене місце на помості. Гірко було розлучатися дівчині з ним, але як вона могла лишити цей дарунок у себе, після всього. Тож проронивши непрохані сльози під курликання співчутливих пташок, покинула ніким не поміченою їх оселю.

На наступний день Надійка вирішила трохи подихати свіжим повітрям на самоті. Знов повернулася до особливого їй місця. Дівчина зазирнула в розщілину дуба, щоб перечитати та за необхідністю зробити правки у вірші. Але тут пусто… Як це так! Де вірш?! Вона точно його сюди клала. Замість нього рогатка. Вчора її не було. Можливо це брати чи Олег дізналися про її хованку та вирішили пожартувати? Надійка дістала рогатку. Виявилось, що до неї прив’язаний невеличкий папірець. На ньому написано єдина фраза: «Цілься в яблучко». Надія роззирнулася. Що це може означати? Несподівано, над її головою каркнула пролітаюча повз ворона. Дівчина підняла голову і запримітила на самій високій гілці дуба справжнє яблуко. Що за дива?! Це майже не найвище дерево, яке тільки бачила Надійка, до того ж зі сплутаною кроною. Хто ж тоді прив’язав туди яблуко та як дістався самої верхівки? Можливо вона знайде відповідь там — вгорі? Однак так високо вона не видереться. «ААА, ось для чого рогатка» — осяяла думка. Вона знайшла невеличкий камінчик, прицілилася і напрочуд влучно вистрілила. Наливне яблуко покотилося додолу. Дівчинка підняла його, обтрусила й справді її припущення виявилось вірним. Навколо плодоніжки була скручена ще одна записочка.

«Добридень, Надійко. Не правда, який сьогодні гарний день? Як твої справи? Хотів сказати, що вірш твій просто чудовий! Я не хотів підглядати, але мені стало так цікаво, що ти пишеш. Я не втримався і після того, як ти пішла прочитав його. Не сердься. Я збережу твою таємницю. Мені б так хотілося з тобою листуватися. А тобі? Якщо так, то прив’яжи свою відповідь на гілку клуні  у себе в садку, до завтрашнього вечора. Якщо ні — спали, але нікому про це не розповідай.

 Містер Х»

Дівчина виглядала спантеличеною. Хто цей таємничий адресант? Він ще й шпигує за нею, і читає її вірші. Тут її справді стало ніяково, навіть моторошно. Вона поспішила додому, де спокійніше та безпечно. Можливо він і зараз спостерігає. Від цієї думки вона побігла з тією швидкістю, на яку тільки була здатна. Тепер вона шкодувала про те, що не покликала з собою Яринку.

Опинившись вдома Надія притулилась в знеможені до рідних стін.

— Чого це ти так важко дихаєш, доню? — звернувся до неї тато.

Дівчина здригнулася від несподіванки: «Та трохи пробіглася, щоб розім’ятись».

— Зараз вже не та погода, щоб так гасати. До того ж ти нещодавно хворіла. Будь обережною, добре?

— Добре, татусю. Не хвилюйся.

Заспокоївши батька Надійка направилась до своєї кімнати. Вона одягнула домашній одяг і сіла підібгавши ноги на ліжку. Що все це означає? Схоже на головоломку як в книгах Шерлока Холмса. Тут потрібен метод дедукції. Ось що вона зараз зробе — збере наявні деталі складного пазла. Коли надійшла перша записка? Всі зібрані листи від загадкового «містера Х» були дістані із шухляди. Найперші дві надійшли ще у вересні, після сварки з Уляною. Третя — коли вони з Яринкою готувалися до свята осені. Четверта — після концерту. І остання зараз. Хм… тут простежується дещо спільне. Хто б це не був, але він завжди знаходився поруч і все знав. Оскільки дві перші записки вона знайшла в школі, третя — стосувалася шкільного концерту, то можливо припустити, що ця людина ще учень. Однак якого класу? Друге спостереження — адресант явно в неї закоханий, про що свідчить четверта та остання записка. Втім не варто відкидати думку, що все це може виявитись чиїмсь дурним жартом? Можливо навіть Уляни. Хоча ні. Точно не вона. Бо не стала б та підставляти себе другим листом. Тоді це хтось інший. Знущається з неї чи що? Потрібно це з’ясувати та вивести цього «містера Х» на чисту воду. Для того треба трохи пограти за його правилами. Але це не надовго.