Світ Надії

П'ятнадцятий розділ

«БЕЗЗОРЯНА НІЧ»

Цієї ночі Уляна ніяк не могла заснути. Шкільна подія постійно настигала її у думках. «Навіщо вона взагалі підійшла до тієї Надійки?! Нещодавно вони товаришували, а зараз вороги. Як швидко все змінюється. І Костя навіть не допоміг їй. Що ж буде коли дізнаються батьки? В тата і так серце слабке, а тут такі тривоги. Все через неї. Через дурнувату Надійку. Не могла промовчати? Чи піти від розмови? Ні, треба ж бійку вчинити. Дикі люди! Навіть нелюди. Навіщо ми сюди переїхали? Як же добре жилось у Херсоні. Кругом цивілізація, ввічливі та культурні люди. А зараз? До директора на килим… Ще й виховувати мене збираються. Ну взагалі все життя шкереберть. Звичайно, Ольга Дмитрівна прийде та сповістить, що батьків викликає директор. Ще й додасть від себе, яка ж Уляна погана, а Надійка — хороша. Фу, ненавиджу її! Просто на дух не переношу усіх їх».

Після описаного монологу вона закрилася подушкою та безшумно заплакала. А зорі блищали у небі та стукали їй у вікно. Та хіба можна почути зорі, коли в тебе так шалено стукає серце.

Шипок

Подобається

#1782 в Молодіжна проза
#750 в Підліткова проза
#8416 в Любовні романи
#338 в Любовна фантастика

У тексті є: пригоди порятунок світ очима дитини, перше кохання дружба життєві пригоди, українська культура

Відредаговано: 19.10.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись