Малесенька медуза у морі заблукала
І родичів на місці до вечора чекала.
Їй було страшно дуже сильно
І час ішов, ішов, ішов якось повільно.
Чому так сталося медуза зрозуміла,
Бо вона матусю слухати нехтіла.
Була неуважна, що кажуть їй дорослі,
Черепах дразнила, щоб плили наосліп .
Маленьких рибок за хвостики тягала.
Мушлі на дні моря вона також лякала .
І ось коли залишилась самісінька сама,
Зрозуміла, що мама була , як завжди права.
Незабаром знайшла медузу вся її родина
І у неї від радості в очах засяяла сльозина.
Добре все скінчилося. Казочці кінець.
До зустрічі у віршику про хитрий камінець .