Небесна квітка 1.2

(Руїни на летючому острові Лейнес)

Бізон важко опустився на землю острова Лейнес. Болотного відтінку трава захрустіла під ногами гравців. Калішта озирнулась, виглянула через край, аби прикинути висоту, й розвернулась у сторону руїн, виповнених з червоного каменю. Можливо колись це була арка чи частина небесного замку. Зараз це вже було неважливо.

Арґус поплескав ґікната по боку й подякував за доставлення. Жест доволі дивний, якщо згадати, що це просто набір одиниць і нуликів – він не зрозуміє, не відповість. Проте Калішта все ж вирішила теж попрощатися зі звіром. Вона погладила його по пухким щічкам, дуже засмутилась, що не може відчути їх на дотик й подякувала за неймовірні враження. Після цього бізон протяжно заревів і, розвернувшись, полетів у невідомість.

Тепер їм треба було знайти квітку. Чаклун закрокував до руїн, Калішта не відставала. За червоним камінням знаходилось багато колон, зруйнованих будиночків, побитий фонтан. Колись на острові існувало поселення і дівчині навіть стало цікаво чому воно запустіло.

– Обожнюю такі місцини, – сказав Арґус.

– В них є певний шарм, – через мить погодилась дівчина.

Вона споглядала колону, перед якою виникло повідомлення системи, що її навичок дешифровки недостатньо, щоб прочитати давнє послання. Але це не завадило помилуватися самим зображенням.

– Коли я проходив квест минулий раз, то все було інакше. Видно вирішили додати трохи загадки.

Він підняв якийсь мінерал і поклав його до сумки.

– А що тут було? – вона намагалася розібрати фрагменти тексту на знайденому відломку меча, тому тон питання вийшов дещо відчужено.

– Табір ремісників, – Арґус спробував прочитати руни на стовпах, але його рівень дешифровки теж виявився недостатнім. – Тут можна було підлатати обладунки, підточити клинок, докупити оснащення. Словом, звичайний табір, який ставлять перед довгим і тернистим шляхом.

Калішта поклала лезо клинка до сумки, зрозумівши тільки, що це уламок меча шелсе, темношкірої раси, чимось подібної до ельфійської. Проте як саме він потрапив сюди – ще одна загадка, яка може виявитися ниточкою до нової пригоди. Вона зробила помітку у щоденнику, аби не забути сходити до коваля у місті за інформацією, і пішла у сторону більш менш цілого будиночку.

Арґус пішов за нею, оскільки всі інші домівки були зруйновані настільки, що персонаж навіть не міг пролізти крізь завали. Проте не встигли вони дійти до порогу, як зверху почувся пронизливий виск.

Калішта дістала щит, що захищав її з ніг до голови, й пернач, що було доволі прагматичним і тим самим незвичним вибором, оскільки частіше всього гравці обирають класичний меч. Чаклун підбіг до дівчини, став за її спину й почав готувати заклинання вогняної стріли.

Вороги показались вже через мить, неспішно пливучи у повітрі. Ними були гарпії: напівлюди напівптахи, чиї крила усіяні металевими стрижнями. Їхні кігті теж виблискували сталлю. Блищало й закляття, яке вони готували перед посадкою, але його не збила ані «вогняна стріла», ані «астральний розрив».

На крилах чотирьох істот формувалася повітряна сфера, яка віддавала світло-зеленим та жовтим відтінками. Вона розширялася, стаючи єдиним потоком, поки не почала стрімко опускатися на гравців.

Калішта опустила щит, ширше розвела ноги й залилась зеленим сяйвом, з якого уверх виривались такого ж кольору стрічки, й активувала вміння.

– Захисна стійка: небесна башта.

Одразу ж після цього їх окутала тонка сфера, в яку врізалось вороже закляття. Землю під ногами затрусило, у вухах став пронизливий шум вітру й виск гарпій. Зображення розпилося, не даючи сфокусуватися на ворогах, через що Калішта знову помітила застережливу червону лінію системи. Вона змусила себе заспокоїтися вправою «вдих-видих» й спокійно стала чекати закінчення першої атаки, поки захищений її вмінням чаклун відстрілювався малозатратними закляттями.

Пернаті монстри опустилися на землю й знову пронизливо завищали.

– Калішта, заагри їх! – крикнув чаклун.

Щит паладинки залився червоним і одурманені насмішкою чудовиська кинулись на дівчину. Вміння «небесна башта» поглинуло усю нанесену першою атакою шкоду. Проте тепер захист спав і лінія її здоров’я почала невпинно спустошуватись.

Чаклун відбіг до одної з колон і відстрілювався звідти різнобарвними закляттями. В якийсь момент, по одному з монстрів пройшла критична атака. Через колосальний демедж, контроль Калішти спав і гарпія тут же вистрілила пером в Арґуса. Вона потрапила у ціль і зняла йому п’ятнадцять відсотків здоров’я, наклавши ефект кровотечі.

– Божественна насмішка.

Дівчина активувала ще одне вміння контролю. Ще раз прив’язати до себе монстрів вона зможе тільки через дві хвилини, а до відновлення «небесної башти» – залишалось три з половиною хвилини, тому Калішта сподівалась, що найближчим часом чудовиська не вирішать знову змінити ціль.