Світ чарівників

Розділ 10

Розділ 10

Я отямився в абсолютній темряві. Різкий вдих — і в голові загуло так, ніби хтось із силою грюкнув дверима всередині черепа. У ніс ударив страшний сморід: сира земля, перемішана з трупним запахом. Я ніколи раніше не знав, як пахнуть трупи, але ні секунди не сумнівався: це був саме той запах.

Я підняв руку, але долоня одразу вперлася в дерево.

«Труна», — крижана думка прошила мозок.

Я рвонувся вгору, вдарився об кришку й відразу спробував повернутися на бік, та плечі затисло між жорсткими дошками. Спина відчувала кожну їхню зазубрину. З кожним рухом повітря ставало дедалі менше.

Пів року. Моє тіло пролежало тут пів року.

Друзі були десь нагорі. Вони мали зрозуміти, що сталося, знайти лопати, почати копати… Скільки їм знадобиться? Година? Дві? Я не мав навіть кількох хвилин.

Перед очима спалахнули палаючі літери на обкладинці: «Лора Касдея». Що це означало? Вона знала, що я опинюся тут? Спеціально все підлаштувала?

Я стиснув губи й завмер, намагаючись не дихати. Цього вистачило лише на кілька секунд. Груди стиснуло, горло сіпнулося в болісному спазмі, і я мимоволі ковтнув ще одну порцію гарячого, смердючого повітря.

Ні. Тільки не зараз. Треба заспокоїтися. Треба берегти повітря.

Та серце вже гупало так сильно, що його удари віддавалися в дерев’яних стінках труни.
 Раптом в очі, наче блискавка, ударило яскраве синє світло — люмінеси. Словами не передати, як я був радий їх бачити. От тільки гадки не мав, чим ці крихітні створіння могли мені допомогти. Принаймні помру не на самоті.
 Кришка труни з оглушливим тріском зірвалася й полетіла кудись угору. Я нарешті вдихнув таке бажане повітря й широко розплющив очі: наді мною роїлися тисячі й тисячі люмінесів. Вони підхопили мене й потужним поривом висмикнули на поверхню. Я вилетів із ями й упав на коліна, поки на голову й плечі все ще сипалися грудки сухої землі.


— Не час спати, друже! — Патрік підлетів до мене й силою поставив на ноги.


— Не можу стояти... — видавив я.


— Тут коїться чортзна-що! — прокричав він у відповідь.


Навколо стояв нестерпний гул. Невідомо звідки піднявся сильний вітер, як під час урагану. Фіона стояла на колінах, у сльозах, з руками в землі й почервонілими білками очей. Тітка Лора розмірено розрізала руками повітря, і з її долонь виривалися довгі язики полум'я, які вона спрямовувала перед собою. Вогонь рухався з дивовижною швидкістю, ніби набуваючи фізичних рис. У цю мить, на тлі стихії, що бушувала навколо, вона здалася мені неймовірно сильною.
 Метрів за двадцять від Лори завмерла Крістіна. У її широко розплющених очах читався неймовірний, майже паралізуючий жах. Дівчинка витягнула руки перед собою й, безперестанку ворушачи губами, нашіптуючи беззвучні слова.
 Тисячі люмінесів щільною стіною вишикувалися перед нею, намагаючись стримати натиск вогню власними тілами, але було очевидно, що їхніх сил не вистачає. Маленька дитина наодинці протистояла досвідченій відьмі, намагаючись подарувати нам шанс на порятунок.


— Треба валити! — крикнув Патрік.


Коліна дівчинки вже підгиналися від напруження, а сяйливий рій захисників рідшав із кожною секундою.


— Я зроблю все, що зможу! — кинув Мілл. — Ви тікайте!


Патрік і Емма, підхопили мене під руки, допомагаючи піднятися. Тим часом Мілл кинувся вперед, на бігу схопив із чийогось надгробка важку скляну банку зі свічкою і влучно запустив її в тітку Лору. 
Бінго — він влучив їй просто в голову. Секундна радість змінилася жахом: Лора, навіть не обертаючись, викинула руку в бік Мілла.
 Потужний струмінь вогню, співмірний із гарматним залпом, рвонув до нього. Ще секунда — і він би помер, але в останню мить частина люмінесів встигла закрити хлопця собою. Крістіна, мабуть, відділила якусь їхню частину, щоб захистити Мілла. І ця секундна втрата концентрації дорого їй обійшлася. Полум'я полоснуло дівчинку по руці, залишивши на блідій шкірі кровоточиві опіки.
 Лора знову зосередила всю свою лють на дитині. Вона завдавала ударів один за одним, усе швидше й швидше. І ось вона занесла руку для фінального, фатального удару.
 Аж раптом щось темне й невидиме, ніби сама темрява згустилася й набула щільності, вдарило Лору по голові. Вогонь одразу зник, вона похитнулася, судомно притискаючи долоню до скроні.


— Досить, — прогарчав знайомий хрипкий голос.


Прямо за спиною Крістіни стояла Маргарет.
 На мить над цвинтарем запанувала дзвінка тиша, але тітка Лора, чиє обличчя спотворилося від ненависті, знову підкинула руки.


— Ти смієш мені вказувати, стара тварюка?! — її крик перейшов у нестямний вереск, і нова хвиля полум'я обрушилася на Маргарет.
 Стара лише мовчки накрила знесилену дівчинку, що стояла на колінах, своїм старим плащем, і вони зникли буквально за долю секунди до того, як вогонь випалив землю на тому місці.


— Валимо, тепер точно! — Мілл вигукнув це вже на бігу, і ми вчотирьох рвонули геть так швидко, наскільки дозволяли мої неслухняні ноги.


Щойно ми перетнули межу кладовища, за спиною пролунало жахливе, нелюдське виття. Лора кричала від люті, і цей звук більше нагадував крик божевільного з фільмів жахів, ніж голос здорової людини.


— Та що ж це таке?! — Мілл підхопив мене замість утомленої Емми, і тепер вони з Патріком майже несли мене між собою.

— Біжіть за мною! — Емма вирвалася вперед, указуючи шлях.

Ми звернули в перший-ліпший провулок. Ноги ледве слухалися: коліна раз у раз підгиналися, а ступні чіплялися за нерівну бруківку. У грудях пекло від кожного вдиху. Патрік і Мілл міцно тримали мене під руки, не даючи впасти, а я щосили намагався не відставати від їхнього темпу.

Позаду знову пролунало виття.

Воно прокотилося між будинками й повернулося до нас багатоголосою луною. Я озирнувся, але побачив лише порожню вулицю й далеке помаранчеве сяйво над верхівками дерев.

— Не зупиняйся! — крикнув Мілл, смикнувши мене вперед.

Емма петляла вузькими вулицями, звертаючи то праворуч, то ліворуч. Невдовзі я остаточно перестав розуміти, де ми перебуваємо і в якому боці залишився цвинтар. Нічне місто миготіло перед очима уривками: темні вітрини, зачинені кав’ярні, припарковані вздовж тротуарів автомобілі й поодинокі ліхтарі, світло яких боляче било в очі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше