10. Все закінчилося

Скільки б Лерой мене не допитував, я загадково мовчала.

Я знала що цей морок скоро зніму, щоб не турбувати дух сестри.Поки є можливість, я була постійно біля сина, а ночами літала без мороку, але я навіть здогадувалася про те, що чоловік за мною стежить, і одного чудового дня він побачив мене без мороку, і подумав, що я привид, погнався за мною, але не вийшло,я виявилася вкотре спритніш за нього, тому я швидко телепортнулася у ванну, де знову ж таки вдягла ілюзію, і пішла спати, чоловік повернувся пізніше за мене, на ранок я побачила, як від болю в нього перекошене обличчя, я розуміла причину, але прикинулася, що нічого не знаю.

-Ти чого такий блідий?

-Та так, налякало щось.-і він розповів про стеження за мною і примару Морріган,-а потім він запитав, куди я весь час пропадаю.

 Мені довелося наполовину збрехати, не бажаючи відкритися зараз.

- Підемо я тобі покажу, ти маєш знати дещо.- взяла за руку і повела його через портал.

Ми прийшли на могилу моїх рідних і на мою (точніше моєї сестри)

-Тут я часто пропадаю, і доглядаю ночами за могилами... Я мала одразу привести тебе сюди.

-Спасибі тобі за все.-прошепотів мені коханий на вухо.Розуміла прекрасно що йому дуже складно, але і я ж теж не залізна, скільки разів хотілося йому відкрити правду, але не могла, правда не могла. Я бачила його тугу за мною, і моє серце, та що там серце, душа рвалася на шматки, побувши недовго, ми йшли повз уже могилу сестри, Лєрой побачив напис, потім подивився на мене, потім на надгробок:

- Це жарт такий? Як ти можеш бути мертвою, якщо ти переді мною жива стоїш, - недовірливо запитав він.

- Боюся що ні, ця могила справді моя, але вона порожня.-відповіла я.

-Думаю, нам час, там син без нас залишився.

-Ти маєш рацію.- не стала сперечатися я

Після того він почав часто зникати, ми рідко проводили час разом, звертав увагу більше на сина ніж на мене, він часто приходив на цвинтар, це я дізналася в Елейї.залишила на Аса сина, я пішла до батьків, і побачила вже сама там, Лерой лежав на могилі у сестри, я його не стала чіпати, а полетіла, не здивуюся, якщо він побачить мій політ, і знову вважатиме привидом. мені було вже все одно. скоро це все закінчиться, і він дізнається всю правду, як і всі інші ерідасці.

Лерой

Я не очікував, що план, як простежити за дружиною, приведе мене в ступор, її загадкове мовчання, і ось одного разу вона мене привела на кладовище, де показала могилу Рейни, моєї коханої Рейни.Коли йшли назад до сина ,я побачив надгробок та ініціали своєї дружини,вона тямуще подивилася і розповіла,я заспокоївся думав ,а нічого подібного ,я став пропадати на цвинтарі,синові приділяв уваги більше, ніж Мирі ,якось вона мене побачила на цвинтарі одного ,вона не підійшла,вона злетіла? я розплющив очі і знову таки впав у ступор, коли я повернувся додому, я запитав у дружини звідки в неї крила, на що вона холодно відповіла, що вона такий самий гібрид, як і моя Рейна, я бачив, що завдаю болю дружині.

Вона тихо скотилася по стінці, обняла свої коліна, втупившись у них обличчям, тихо плакала, її біль різав моє серце і душу.

Несподівано почався напад, Міра одразу ж перемістилася у свою долину, готувати людей до війни, я повернувся у свою, Геральта залишив хранителям.

Сьогодні має вийти закінчити безглузду війну.

Поплічників у кузена було мало, але цього вистачало, для нашої компанії, щоб завершити безглузду війну, що розпочалася знову ж таки через владу, яку варто було очікувати від Марбуса.

Я знав, що він жадібний, доволі сильно жадібний, особливо йому подобалося забирати те, що було моїм, а саме Рейну чи Міру, і цього разу він не зашкодить моїй родині.

Рей 

 Я зайшла в таємну кімнату, яка була в моїх покоях рідної домівки, там стояли дзеркала долі, так-так, такі ж самі, як у злої королеви з казки "Білосніжка", вони мені показали, що і як, далі я вийшла на поле битви, коли все було у розпалі, через дзеркала, усі завмерли та втупилися в те, що відбувалося.Процес війни відновився, у Марбуса і його поплічників не було потужної сили протистояти, вони бачили, як я піднімала всі стихії, формуючи клітку на упіймання ворогів, ставши пліч-о-пліч із чоловіком навпроти пари шакалів, звертаючись до кузена Лероя:

-Марбус визнай поразку, ти все одно вже програв мені.

-Він не програв, це тобі так здається, Лерой ти вибрав не ту, інакше б перемога була твоя, а тепер ти помреш, як і твоя сім'я. - Шена плювалася отрутою.

-Ні, Шена він удруге програв, ви ж не знаєте хто і що я, гублячись у здогадках, чи не так? -збила з пантелику всіх.

- Про що ти говориш, Міро?" - запитав нерозуміло, але не повертаючись до мене чоловік.

- Зараз ти все дізнаєшся "Watashi no kyōki, watashi no eien".Але спочатку дивіться впритул один на одного, а потім подивіться назад, і тільки потім уже на мене.

Я зняла останній морок, сказати, що були шоковані всі, нічого не сказати (окрім хранителів і друзів). Перед ними стояла їхня Владика, яку вони десять років тому оплакували, жителі світу Ерідас вклонилися мені, брати зробили все так, як я попросила, і були здивовані побаченим, потім подивилися вже на мене, Марбус із переляком, Лерой здивовано, Шена, та взагалі шарахнулася..

-Ти? Але як так? -.Марбус дедалі блідіше став.

-Портал, інший світ, потужний захист батьків від виявлення.

-Ти брешеш мені, ти не вона, вона так би не вчинила!" - все сильніше почав заїкатися Марбус.

-Марбус, на відміну від тебе я змінилася до невпізнання, у всіх сенсах.

-Люди не змінюються!.-заперечив шакал

- Змінюються, коли йдеться про помсту, а мені є за що мститися, тобі, чи ти забув, хто вбив свою вже колишню королеву?" - знущально подивилася на Марбуса.

-А хіба не ти королева? -запитав шакал

-Ні, трон належав моїй сестрі, а раз її немає в живих, я передаю владу іншому члену королівської сім'ї.

-Ти не можеш віддати трон ось просто так!