Світ без емоцій

5 глава Правда

Надя пробиралася старими сходами до підземелля. Повітря там було важке, пахло вогкістю і старими стінами. Кожен крок лунав відлунням, наче сама тиша була жива і слідкувала за нею.

Вона побачила людей, які сиділи у темряві, але їхні очі горіли життям. Зниклих не знищували. Їх ізолювали під містом, щоб захистити від системи. Тут можна було плакати, сміятися, злитися.

Забуті шепотіли один одному історії, сміялися, плакали, обіймалися. Кожна емоція була як вибух кольору в сірому світі. Надя відчула, що тут можна дихати.

Єгор був там. Він сидів у кутку, усміхаючись, і плакав одночасно. Надя обняла його, відчуваючи, як тривога залишає тіло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше