Світ без емоцій

2 частина Єгор

Єгор був старший за Надю на три роки. Він пам’ятав часи, коли в місті ще дозволялися слабкі емоції — принаймні так він казав. Надя не знала, правда це чи вигадка, але їй хотілося вірити.

Єгор умів жартувати так, щоб цього ніхто не помітив. Ледь помітний рух брів, швидкий погляд, майже невидима посмішка. Для Наді він був єдиною людиною, поруч з якою вона могла бути собою. Хоч трохи.

Того дня вони йшли через центральну площу. Людей було багато, всі рухались рівно, мов механізми. Єгор спіткнувся об край плитки. На мить він розгубився — і засміявся. Коротко. Нервово. Щиро.

Цього вистачило .

Він зник просто перед нею. Без світла. Без звуку. Без пояснень. Надя залишилася дивитися на порожнє місце, де щойно був її брат.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше