Світ без часу
Пролог
Цей сон починався, як і всі попередні, — вже буденно, звично і навіть не лякаючи. Спочатку — падіння, що поступово переходить у політ, переміщення на величезну відстань у вихорі іскор, так схожих на зорі. Потім — морок, тиша і в’язка сірість, відчуття тверді під ногами, тварність, тілесність. Я, як і сотню разів до цього, стояла посеред безкрайньої площини, від краю до краю укутаної туманом, що приховував землю під ногами і розмивав лінію горизонту. Там, на межі видимості, клубилося щось, явно живе і незрозуміле, від того — опасне.
І в цієї нескінченної і гнітючої тиші поступово з’являвся голос. Ні — голоси: розкотистий бас Гаарна; чарівна мелодійність Мілларги; важка впевненість Н`Граат`Са; дзвінка легкість Еріки і, головне, — насмішкувата байдужість Лайена. Вони кликали мене з цього туману все наполегливіше і відчайдушніше — і доводили до нестями, бо, залишаючись невидимими, поступово розчинялися і затихали, залишаючи відчуття безвиході і безпорадності.
Так минуло пів року…
#1391 в Фентезі
#264 в Бойове фентезі
Відредаговано: 27.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
