Глава 11

– Пам'ятаєш, шість років тому я виграв грант на навчання в Нью-Йорку. Я розробляв ігри для дітей, симулятори, працював над захистом від кібератак. Не цурався жодної роботи. Голограми, віртуальні проекти, 3D-принтери – це те майбутнє, яке вже зараз світ відчуває повною мірою.

– Слово у слово з промови Карачі, – Світі зручно вмостилася на дивані. Вечір обіцяв бути цікавим.

Люк глибоко вдихнув повітря і продовжив свою розповідь:

– Карачі – хороший бізнесмен і начальник. Він закохує в себе з першого слова. Я був одним із тих, хто мріяв бути в його команді, радів кожному дню спільної роботи. І це було взаємно. Але мій вступ до «Закритого Клубу» похитнув його довіру.

– «Закритий Клуб»? – спитала Світі.

– Так, це «чорний ринок» програмного забезпечення. Там цілий потік злоякісних вірусів і заборонених програм. Якщо ти маєш спеціальний ключ для входу в систему, то можеш придбати будь-який товар для своїх егоїстичних потреб.

– Так можна всіх конкурентів знешкодити, – Світі одразу зрозуміла принцип роботи «Закритого Клубу».

– Хороша фірма має хороший захист, тому «Клуб» долучає до роботи професіоналів. На рахунок програміста, чию програму купили, переводять величезні гроші. І це, повір, спокушає. Але скоро я знищу цей ринок їхньою ж зброєю.

– Але як? – здивувалася Світі. – Ти знаєш організатора цього «Клубу»?

– Попри свої моральні переконання мені довелося стати його членом, щоб відстежити, хто ним керує. Та я не можу зараз називати імена.

– Знущаєшся?

– Ні, дуже хочу побачити, як ти сама знайдеш відповіді в цій головоломці.

– Гаразд. Пропонуєш гру? Тоді мені потрібні деталі.

– Про «Закритий Клуб» давно ходили чутки на роботі. Я почав відстежувати згадки про нього на всіх хакерських форумах. Говорили, що програмісти можуть непогано заробити від продажів програм, але жодних посилань, куди відправляти свої роботи, не було. Я збагнув, що «Клуб» сам відшукує учасників. Тому я публічно заявив про себе і збільшив список своїх фанів на тисячі імен.

– Тож, «Пожежа в Пікселях» стала твоїм вхідним квитком, – продовжила за нього Світі.

– Так! Спрацювало. У той же вечір на пошту я отримав пропозицію вступити до «Клубу», а за файл з алгоритмом «Пожежі» на мій рахунок поклали чималеньку суму. Напевно, цей винахід комусь знадобився заради розваг. От тільки таких датчиків немає в продажу. Добре, що покупець про це не знає, – Люк засміявся.

– Але «Клуб» такими деталями не переймається, – теж усміхнулася Світі.

– А ти вже зрозуміла, як саме я дізнався, де знаходиться головний комп’ютер «Закритого Клубу»?

– У тому файлі, що ти їм відправив, був невеличкий сюрприз?

– Так, це такий код відстеження, Райпур називає його «Метеликом». Легкий, майже невловимий і живе лише добу після відправки. На жаль, дистанційно зруйнувати «Закритий Клуб» я не зміг, а ось відстежити…

– Стоп, – зупинила Люка Світі, – але ж ти не працюєш на кіберполіцію. Звідки така жага самостійно боротися з поганцями?

– Ці поганці, як ти їх називаєш, зробили неправильний вибір. Вони зазіхнули на «Технології Майбутнього». А цього робити, ой як не треба було.

Обличчя Люка вмить стало серйозним.

– Усе почалося з тих інтерактивних браслетів для фестивалю, на яких встановлено прослуховувач. Я попросив нашого програміста Кіта протестувати їх, але, звісно, не попередив, що всі його розмови будуть записані. І ти навіть не уявляєш, яка інформація випадково потрапила до моїх рук.

Світі дивилася на Люка з широко розплющеними очима.

– На тому записі Кіт говорив із кимось телефоном про те, що проект «Віртуальний Парк» скоро буде гіперпідключений і залишиться лише вмовити Карачі підписати угоду. А труднощів із пошуком покупців серед клієнтів «Закритого Клубу» не буде.

– Він мав на увазі ваш «Віртуальний Парк»?

– Так, Карачі представить його на фестивалі післязавтра.

– А що означає «Парк» гіперпідключений?

– «Гіперпідключення» – це ультрасучасний вірус. Перший раз я почув про нього ще в Нью-Йорку на лекції Містера Оша – декана технічного університету Абу-Дабі. Один із його студентів прописав невловимий вірус, що здатен рости всередині будь-якої комп’ютерної гри з геометричною прогресією. Створюючи електромагнітні хвилі, які впливають на нервову систему людини, він викликає в користувача синдром гіперпідключення. Засинаючи, прокидаючись, ідучи до школи чи на роботу – гравець думає тільки про гру.

– Цікаво, а звідки Кіт дізнався про цей вірус?