Глава 6

Друзі стояли перед дверима кімнати Тіма. Світі згадувала, як неодноразово в ній бувала. Тут жив її найкращий друг Люк, який кожного дня вигадував цікаві історії, малював детективні комікси і мав для неї безкінечні головоломки. У десять років ця кімната була для них цілим всесвітом. Тепер це був всесвіт Тіма. І вхід до нього старанно оберігався.

– Це жарт?! Знову пароль? – Янтарія не витримала. – Це що, такий новий спосіб боротися з нудьгою? Хлопці, вам настільки робити нічого?

Зухвалий напис «Почати?» яскраво світився на чорному екрані. Монітор був вмонтований прямісінько у двері.

– Люк любить загадки, – усміхнулася Світі, – перед нами – одна з них!

Тім кивнув головою і вперше за довгий час засміявся.

– Кожної години пароль змінюється.

– Божевільні, – тихо промовила Янтарія.

– Ш-ш-ш… – Макс спробував її вгамувати.

– Не шикай на мене! – Янтарія зробила впевнений крок вперед і натиснула на сенсорний екран.

Голос із монітора заговорив:

Шість земель неосяжних для ока

Омиває велика вода.

На одній з них гора є висока.

Неймовірне у неї ім'я.

Янтарія знов не стрималась:

– Виходить, якщо Тім не знайде відповідь, то спати йому в коридорі, так значить?

– Янтаріє, – спокійно подивилася на подругу Світі, – не смикайся. Краще, подумай.

– Останньою горою, на яку я намагався піднятися, була гора Еверест. Але через негоду ми з моїм другом Фаззом дійшли тільки до другого кемпінгу, – слова Яноша Світі ледь розчула, так тихо він їх промовив.

– Яноше! – хором закричали друзі. – Ти – голова!

Тім подивився на Яноша, а потім на Світі.

– «Шість земель» – це материки землі. Вони омиваються океаном – «великою водою». Еверест – найпопулярніша і найвища гора Євразії. Світі, це Еверест!

Світі надрукувала відповідь: «ЕВЕРЕСТ».

Екран заблимав червоним, з динаміків промовив жіночий голос: «Тіме, зберися і подумай ще раз».

– Є ще ідеї? – спитала Світі.

У коридорі повисла тиша.

– Неймовірне у неї ім'я… – прошепотів Тім. – Ну звісно! Друге ім'я Евересту. Світі друкуй – Джомолунгма!

Монітор нарешті засяяв зеленим кольором, і почулося ледь помітне клацання.

Двері відчинилися.

– І так кожного разу?! – пробуркотіла Янтарія, переступаючи поріг.

Це була цілком звичайна кімната дванадцятирічного хлопця. Постери улюблених груп прикрашали стіну над ліжком, полиці були забиті атласами, книжками про пригоди і дисками з кінофільмами різних жанрів. Письмовий стіл був засипаний стікерами, листами і блокнотами з графіті. Посеред стола лежав чорний предмет, який Світі жадібно їла очима.

– Це він? – запитала вона.

Тім у черговий раз кивнув.

– Він точнісінька копія твого, – помітила Світі, роздивляючись планшет.

– Люк вислав два однакових, вони іменні.

Світі не зволікала ні хвилини. Вона ввела своє ім’я. Заграла музика з «Зоряних війн».

– Ще б пак! – вигукнув Макс. – Я завжди підозрював, що батько назвав Люка на честь Скайвокера.

І ось сам Люк, ніби в кіно, з’явився на головному екрані.

– Привіт, ластівко! Вибач, що довгий час не був на зв’язку. Знаю, запитань у твоїй світлій голові багато, але зараз немає сенсу все пояснювати. Поговоримо при зустрічі. Не все так страшно, як думає Тім. Мене ніхто не хоче заарештовувати. Ніяких теорій світової змови не існує, так йому і передай! Але для боротьби з «темною стороною» я маю сховатися на наступні три дні. Тіма, напевно, вже завтра відправлять найближчим рейсом до міжнародного табору в Абу-Дабі. За нього не хвилюйся, так навіть буде краще. Але, найімовірніше, у нього заберуть планшет – точну копію того, що у тебе в руках. У планшеті Тіма нічого немає, – на обличчі Люка з’явилася хитра усмішка. – Та поки вони все розшифрують, у мене буде час. Батьків я попередив, бабусю Зою вмовив поїхати до сестри. Тепер до найцікавішого. Мені вкрай необхідно з тобою порадитися, що робити з моїм «загостреним бажанням творити добро». А у тебе, подейкують, відпустка зірвалася? То чом би тобі не приїхати до мене? Розваги і нові головоломки я гарантую. Ти ж ще не розлюбила думати? Завтра розпочинається фестиваль ай-ті компаній, які представлятимуть свої нові досягнення. Уявляєш, тебе офіційно запрошено! Максе, Янтаріє, Яноше, не сумніваюся, що ви тут. Вас також запрошено! Ви б усе одно її саму не відпустили. До того ж, Янтаріє, на твоє ім'я було легше всього зробити акредитацію. Ти ж у нас тепер крутий тревел-блогер! За легендою, ти і твої колеги вивчають вплив сучасних технологій на подорожі. Ваші електронні квитки на літак та бронювання готелю – у цьому планшеті. До зустрічі в Дубаї. І не забувайте, ви всі їдете розважатися!