Глава 3

Ранок у місті був надзвичайно красивим і тихим. Хмари ще не встигли заполонити собою все небо. Весняне сонце починало припікати. Троє друзів стояли на пероні в очікуванні потяга.

Старенький вокзал бачив стільки очей: радісних, сумних, порожніх, сповнених надій... Якби була змога сказати, що зараз в очах у Світі, він би обов'язково сказав… Але вокзали вміють лише спостерігати.

Макс дивився ранкову стрічку новин. Усіма соцмережами, немов тайфун, пролетіло вчорашнє відео пожежі.

– Їде, їде! – голосно і трохи знервовано випалив Янош.

Янтарія. Ця чорнява красуня з тих дівчат, хто в піжамі, невиспаною в галасливому потязі, все одно мала прекрасний вигляд. Вона одразу кидалася в очі і після знайомства запам'ятовувалася на все життя. Журналістка з характером, відомий у всьому світі блогер. Пише про мандрівки для туристів. Її статті мають популярність серед тієї молоді, яка блукає провулками різних міст світу, куштує традиційну їжу і використовує тільки «некласичні туристичні програмки».

Ідея писати про такі подорожі виникла після того, як Янтарія відбилася від групи і заблукала в Манавгаті, невеличкому містечку Туреччини. Після чотирьох годин скитань вона побачила справжню турецьку реальність. Десять років тому про телефони з gps-навігаторами можна було лише мріяти. Не знаючи мови, вона безрезультатно намагалася пояснити місцевим, куди їй треба. Тільки під вечір, коли пік нервувань досягнув максимуму, дві привітні турчанки напоїли її каркаде зі смачнючою випічкою, перезнайомили з усією родиною і провели до автобусної станції. Розмаїття манавгатських вуличок із контрастними будівлями, від обшарпаних білих одноповерхових будиночків до колоритних вишуканих домів, обвитих виноградною лозою, – усе лягло в основу першого посту про чудернацьку пригоду. Через декілька років, вже в еру інтернету, один відомий журнал зацікавився написаним, і Янтарія стала успішною мандрівницею, яка губиться в містах, а їй за це ще й гроші платять.

– Ого! – вигукнула Янтарія. – Яноше, ти відірвався від свого клубу і вирішив мене зустріти? Я здивована і вкрай розчарована, ти ламаєш свої принципи. Максе, Світі! А ось на вас я ще ображена. Мало того, що ви проґавили вчорашній потяг, так вам ще й пощастило побачити той «супер-пупер» трюк Люка наживо. Ох і наробив він галасу! За одну ніч вийти в тренди YouTube!!! Я починаю заздрити.

Усі мовчали. Світі знала, що Янтарії треба виговоритися.

Янош пакував валізи в машину. Янтарія підійшла ближче.

– Ми ж не їдемо додому, так?

Янош лише кивнув.

За хвилину його улюблений Форд «Фієста» місячного кольору помчав до міста.