Глава 1

– Швидше, швидше, Світі! Ми не встигнемо на потяг!

– Без паніки, друже! У нас у запасі сорок хвилин. Треба заїхати до піцерії.

– Не на часі їсти, Світі! – злякано поглянув на свою супутницю молодий хлопчина. Увесь червоний від хвилювання він намагався вдягнути рюкзак. Та рука настільки заплуталась у лямках, що бідолаха готовий був розірвати його на шматки.

Максу ледь вдалося вмовити Світі взяти відпустку і поїхати до Карпат. Він в усьому любив пунктуальність, і запізнитися на потяг – річ, яку неможливо було допустити.

Світі, глибоко вдихнувши весіннє повітря, спокійно підійшла до свого друга.

– Стривай, не панікуй, – вона з легкістю накинула на плечі напарника рюкзак, і через мить застрибнула на свій мотоцикл. – Ну то ти їдеш, чи весь день плануєш тут стояти? І шолом не забудь!

Макс вмить опинився позаду неї. За два роки роботи в детективній агенції «Лайт» він звик довіряти Світі. Якщо вона щось задумала, то ніщо і ніхто не міг її зупинити. Траплялися ситуації, коли збагнути, що коїться у світлій голові провідного детектива, не вистачало сил і терпіння, але в кінцевому результаті вона зазвичай не помилялася. Максу подобалося працювати з нею, подобались її холодний розум і гаряче серце.

Байк заревів, і вони помчали на зустріч, якої ще п'ять хвилин тому не повинно було бути.

У дзеркалі заднього виду замайоріла каштанова алея. Простягнувшись на кілометр, молоді дерева струнко вишукувались у дві паралельні лінії. І лише сонячні зайчики порушували ідеальну геометрію, грайливо стрибаючи серед гілок з бруньками. Вечірнє сонце ласкаво зігрівало вулиці Полтави.