Розділ 7. ХРАНИТЕЛЬ ОРАКУЛА

 Минув тиждень з вторгнення демона на територію мисливців, а Клементина ще досі не прийшла у свідомість. Але це була не єдина проблема через яку пантеон богів світу АЛЬЮМІВ зібрав нагальні збори. На зборах були присутні: Танатос (бог смерті), Геката (богиня життя), Гіпнос (бог сну) і Хронос (бог часу). Вони про щось запекло сперечалися.

— Дорогенька, хіба ти не розумієш, що ще трохи та наш світ зруйнується, – намагаючись тримати себе в руках, почав Танатос.

— Невже? А я, мабуть, сліпа, — різко відповіла Геката, її зелені очі блищали обуреням.

— Можливо, ти не бачиш через те, що твій улюблений оракул усе ще займає цю посаду, - з іронією в голосі додав Танатос, схрещуючи руки на грудях.

— Що не так з Химерою? — невинно запитав наймолодший із богів, Гіпнос, і його слова викликали хвилю невдоволення.

— Та все, вона не «вивозить» світ АЛЬЮМІВ, а її хранитель лише погіршує це становище, - продовжив свою тираду Танатос.

— Ви коли-небудь замислювалися, що проблема не в оракулі чи хранителі, а в їхній несумісності? — зауважив Гіпнос, його спокійний, але твердий голос прорізав гарячу дискусію.

— Скільки термінів Адомант хранитель? - спитала Геката, намагаючись згадати та зіставити слова Гіпноса з тим, що відбувається.

— Від самого заснування Чистилища, — відповів Хронос.

— А скільки оракулів змінилося за цей час? — її голос ставав де жорсткішим.

— Щонайменше п'ять, — зітхнув Хронос.

— От і відповідь! Адомант мав зв'яз лише з Вальпургією. Наступні оракули утримували баланс не завдяки справжньому союзу, а через обов'язок і борг, - розтлумачив усе Хронос.

— Якщо не знайдемо заміну, то світ АЛЬЮМІВ дасть тріщину і нам доведеться існувати не паралельно з матеріальним світом, а в ньому. – запанікував Харон.

Повисла тиша, яку порушив несподіваний голос.

— Може, ви нарешті повернете Едву до Світу АЛЬЮМІВ? - перервав їхню гробову тишу Харон, увійшовши до бібліотеки.

Присутні різко обернулися на його голос, але в їхніх обличчях була застигла маска жаху. Наче він сказав щось страшне.

— Вона не захоче, – першим роздуплився Хронос, його голос звучав тихо, але впевнено.

— Лестера призначили її хранителем, він її переконає, – з побоюванням сказала Геката.

— Що? Він же один із женців, - здивувався Танатос, підводячи голову.

— Так, але… швидше за все втрутилася, Едва, - загадково посміхнулася Геката.

— Тоді це на краще, з її поверненням все налагодиться, - сказав Хронос, але його впевненість була слабкою.

— Якщо повернеться, - похмуро додав Танатос.

— Це не єдина проблема, — нагадав Харон. — Клементина досі в комі.

— Професор Яструб знищив демона. Про що ще турбуватися? — намагався знехтувати Танатос.

— Ви осліпли чи просто дурні? — різко відповів Харон. Його голос прорізав атмосферу, як холодний клинок. — Чому демон з'явився в Академії? Ніхто про це не думав?

— На що ти натякаєш? — Танатос виглядав роздратованим, але в його очах з'явився проблиск тривоги.

— Маркус. Про нього всі забули? Чи ви вирішили закрити на це очі? — Харон обвів присутніх поглядом, кожне його слово було точно в ціль.

Тиша у залі стала майже відчутною. Боги дивилися один на одного, кожен наче намагався знайти слово, але замість цього запанувала моторошна пауза.

Танатос насупився, його пальці нервово стукали по поручню крісла.

— Він... зник, одразу після ініціації, - пробурмотів бог смерті, але його слова прозвучали, як слабка спроба виправдання.

— Ні, він зник після невдалої ініціації, та втрати контролю над власною тінню. Але чомусь про це всі вирішили забути. За десять років його дух став настільки зловісним, що сам простір почав змінюватися.

Геката задумливо звела очі до стелі, ніби щось пригадувала.

— Клементина... — прошепотіла вона. — Вона пов'язана з цим. Її кома — це не просто фізична травма. Її душа бореться.

— З чим? — різко втрутився Хронос, його голос звучав занепокоєно.

— З самою собою, — відповіла Харон. — Вона розділила свою душу і тінь під час ініціації. Коли Маркус втратив контроль і став жертвою власної тіні, Клементина злякалася що не впорається, тому заперла тінь в собі.

— І саме це блокує її спогади,  - додав Гіпнос, нахиляючись уперед.

— Її страх тримає все закритим. Поки вона не подолає його, вона не прокинеться, - рішуче сказав Танатос, встаючи зі свого місця. — Чим довше вона перебуває в комі, тим сильніше тінь намагатися вирватися.

— Клементина повинна прийняти тінь і взяти її під контроль, та стати одною з моїх «дітей», - додав Харон.

— Лише так вона може відшукати брата і, можливо, повернути його душу у людську подобу, - прийняв до уваги Танатос.

Тиша знову повисла в бібліотеці.