Розділ 1. НАПІВКРОВКИ

Спогади Клементини, січень 2010 р

‟Якщо ти маєш відношення до світу АЛЬЮМІВ, то рано чи пізно, хочеш ти того чи ні, у твої двері постукає Цербер. Чоловік похилого віку в костюмі минулої епохи буде пити чай на кухні, та ввічливо спілкуватися з твоєю мамою. А коли він побачить тебе та твого брата, посміхнеться, та скаже:

—  Збирайтеся, поїдете зі мною.

— Що-оо? – єдине що встигнете промовити, бо водночас, мама почне говорити завчений текст:

— Клементина, Маркус, містер Цербер, представник Академії св. Вальпургії. Це гарне місце з найкращими лікарями, там вас вилікують та подбають.

На столі розкладені буклети. Тепер усе стає зрозуміло. Мати вирішила запроторити своїх дітей до психіатричної лікарні. Бо так треба. А все через те, що ми з братом ще з дитинства бачимо те, чого не існує. Параноїдальна шизофренія – так написано у наших мед. картах. Жоден психіатр не зміг підібрати пігулки які б полегшили перебіг хвороби та  прибрали б на деякий час галюцинації.

А може усе на краще? Змиритися з тим що відбувається і піти за Цербером в невідоме? Хоча після того, як ви покинете рідний дім, Цербер, скаже дещо дивніше за ваші галюцинації, які не можуть бути ними, бо ви «типу» на пігулках.

— Послухайте, я не лікар і не збирався вас відправляти в притулок для божевільних. Ви такі ж нормальні, як і я, але те що я вам зараз скажу, доволі специфічна інформація. Цербер зробив глибокий ковток повітря, та на видиху почав свій монолог:

Маркус та Клементина ви напівкровки у світі АЛЬЮМІВ, бо з народження бачите світ мертвих. Ваш батько один з альюмів і скоріше за все мисливець, бо саме вони схильні закохуватися у людей та будувати з ними інтимні стосунки. Всі напівкровки проходять трьох місячну підготовку в Академії св. Вальпургії. По прибуттю вас чекатиме мед. огляд:  вияв потенціалу (гену альюма), та перевірка фізичного і ментального стану. В процесі навчання буде зрозуміло який ген домінантний: хранителя, мисливця або цілителя. Також будете вивчати історію світу АЛЬЮМІВ та Потойбіччя.

Після підготовки ви отримаєте певні навички та дізнаєтесь свій майбутній статус у вигляді мітки стажиста. Як бонус, дізнаєтесь дату своєї смерті (день переходу на інший етап навчання). Після смерті ви приєднаєтесь до вроджених альюмів та продовжите навчання яке буде відбуватися протягом трьох років.

У випадку якщо напівкровка не впорається з трьох місячним навчанням їй стирають пам’ять, та відправляють до нормального життя, але вони більше не можуть бачити потойбічний світ. Після смерті пройдуть усі етапи реінкарнації, а в особистих справах буде помітка «не придатний для роботи в потойбіччі». Якщо не впоратися з трьох річним навчанням відправлять на реінкарнацію без можливості повторно пройти навчання. В основному напівкровки не придатні для роботи в Потойбіччі зі ста лише проходить один, два.

— Ну що, все зрозуміло?

— Це звучить більш реалістично ніж те що у нас з сестрою шизофренія, - посміхнувся Маркус. На що Клементина лише кивнула у знак згоди.

— От і добре. – Цербер дістав годинник на ланцюжку з кишені та подивився навкруги в пошуках порталу, який перенесе їх до Академії. Посеред проїжджої частини з’явилися червоні двері. Саме таким чином, Цербер може потрапити будь куди у світі живих та мертвих."

∞

10.10. 2022г.

 Клементина довго стояла під кабінетом професора Блеквуда та не наважувалася зайти. З того часу як помер Маркус, вона часто свавільно покидала Академію і перебувала у світі живих по декілька днів. Після того як Блеквуд назначив її наставником для Крістофера, їй дозволили легально пересуватися між світами. Але вона знову втекла і в цей раз вже на цілих десять днів, критичний термін для «дефектного» мисливця. Вона відчувала стид та сором повертаючись в Академію. В кабінеті професора Блеквуда завжди пахне бурбоном та сандаловим деревом, але для дівчини так пахне сама Академія святої Вальпургії.

— Не стій за дверима, заходь, - гучно промовив професор, щоб дівчина почула його через двері.   

— Може не треба? – тихо промовила дівчина, але Блеквуд все одно її почув, та відкрив двері. Перед нею стояв чоловік на вигляд років п’ятдесят в окулярах, та чимось схожий на Сальвадора Далі, через вуса та вишуканий смак в одязі. Руда неохоче зайшла в кабінет опустивши очі в підлогу.

— Сідай, не стій в порозі. – продовжував координувати її рухи чоловік.

— Якщо я сяду ви почнете читати мені нотації і це буде тягнутися вічність.

— Тебе не було цілих десять днів, тому маю право, напівкровка, – на останнє слово професор зробив акцент. Нагадуючи про те що вона в першу чергу напівкровка, а вже потім мисливця яка не стала ТІННЮ. Ці слова зачепили Клементину і вона сіла в крісло, але не знала з чого почати, бо повернення «блудної» дочки в лоно сім'ї, делікатна тема. Професор відчував це, тому не примушував оправдовуватися та пояснювати причини втечі та повернення. Але…

— Де тебе носило всі ці десять днів? – не витримав та заявив Блеквуд.

— Світ людей мене приваблює більше ніж світ мертвих. – пафосно відповіла дівчина.