Розділ 4. МИСЛИВЦІ

 Крістофер вирішив, що заняття з фізичної підготовки варто відвідувати, бо в неї входить практика відлову душ у світі живих, а теорія допоможе швидко адаптуватися. А ось заняття з ментального здоров’я він умисно прогуляє, бо спілкування з доктором Штейном йому вистачило на все життя, а психологічна допомога йому більше не потрібна.    

Хотілося викурити хоч б одну сигарету, перед тим як йти на лекцію з класифікації душ. Але Крістофер не знайшов того хто окрім Клементини займається поставками «контрабанди» зі світу живих. Враховуючи, що Клементина під домашнім арештом, поставок поки не буде, отже і сигарет теж.  Прив’язки після смерті нікуди не діваються як емоції та відчуття. Пропадає лише смак, сон та відчуття часу.  Цікаво, а які тут відчуття підчас сексу? Чи це під забороною? Крістофера не полишали хтиві думки поки він не дійшов до внутрішнього дворика Академії, який мав форму восьмикутника, з скульптурою Вальпургії в центрі. Він запам’ятав слова Клементини: «Праворуч від Вальпургії - світ хранителів, ліворуч - цілителів, а ось за її спиною - світ мисливців.» Обійшовши скульптуру він направився до дверей які вели до світу мисливців.

Те, що було за дверима, знову вразило своїми масштабами, це було немов окремий світ. Перше, що впадає в око, - річка, судячи з усього, така ж була і в інших відділеннях, єдине, що їх об'єднувало. У центрі готичний замок, а навколо нього ліс і місток з аркою через річку.

Біля арки на нього вже чекала руда дівчина, яка дуже нагадувала Едву. Клементина була одягнена в чорні лляні штани, та чорний топ з глибоким вирізом, поверх якого накинута лляна рубашка з коротким рукавом. Все ж таки чорна форма мисливців, Крістоферу подобався більше, ніж світла форма хранителів чи блакитна цілителів. 

Але, чим більше він дивився на Клементину, тим більше відмінностей бачив. Тіло та обличчя Клементини усіяне світлими веснянками, коротке хвилясте волосся колихав вітерець, а зелені очі виблискували смарагдами. Вони зовсім різні, дивно що він вважав інакше. 

— Нарешті, - промовила вона, помітивши його наближення.

Вони мовчки пройшли через арку і попрямували до головного входу замку. Високі ворота відкрилися перед ними, розкриваючи величні інтер’єри, які були водночас і готичними, і сучасними. Стелажі з книгами, стародавні артефакти і сучасне обладнання для моніторингу світів – все це гармонійно поєднувалося.

Клементина і Крістофер піднялися на другий поверх, де розташовувався кабінет, який нагадував обсерваторію. Студентів тут було менше, ніж очікував Крістофер. Коли вони увійшли, упереджені погляди та перешіптування миттєво поширилися серед присутніх. Всі вже знали, що Крістофер — лемнісканець і протеже Харона.

Грозний погляд Клементини швидко утихомирив студентів. Вона мала значний авторитет серед мисливців, хоча багато хто боявся її через неконтрольовані дії, які навіть Блеквуд не міг приборкати. Її репутація була неоднозначною, але беззаперечною.

Крістоферу некомфортно перебувати серед людей, а дружба з Гертрудою та Едвою зав’язалася взагалі випадково. Так само як і з Клементиною.

Студентів бісило що він наступний Харон, а  Клементина водить з ним дружбу, але до випуску не так далеко, тому треба просто пережити це, а потім перейти під владу Харона.

Викладача ще не було, тому один з студентів-мисливців підвівся і хотів було підійти, але зрозумів, що на дві голови нижче за Крістофера. 

— Не очікую до себе особливого відношення, те що ти уклав угоду з Хароном, не допоможе тобі скласти іспити, - розпинався мисливець.

— А тобі не стати ТІННЮ, так що стули писок,  Де Морьє, - не витримала Клементина.

Мисливець Де Морье знервовано стискав кулаки, намагаючись виглядати впевненіше перед поглядом Клементини та Крістофера. Інші студенти спостерігали за сценою з цікавістю та азартом.

— Угода з Хароном можуть забезпечити тобі захист, але не повагу, - продовжив Де Морьє, намагаючись зберегти хоч якусь гідність.

Крістофер на мить зупинився, погляд його залишався спокійним і рішучим.

— Я не прошу ні захисту, ні особливого відношення, - відповів Крістофер. — Я тут, щоб навчитися, як і всі інші. І якщо хтось із нас має довести свою цінність, то кожен це зробить своїми здібностями, а не словами.

Клементина, помітила, що ситуація може загостритися, зробила крок уперед, стаючи між Крістофером і Де Морьє.

— Послухай, Де Морье, — сказала вона холодним тоном. — Твоя заздрість і злість не принесуть користі ні тобі, ні кому-небудь іншому. Якщо ти не можеш впоратися з присутністю Крістофера, можливо, тобі варто переглянути свої пріоритети.

Де Морьє виглядав приголомшеним, але не міг знайти слів для відповіді. Його обличчя почервоніло від злості та сорому.

— Це не змінює того факту, що він має переваги, яких у нас немає, — прошипів він нарешті, його голос був наповнений відчаєм.

— І що з того? — Крістофер знову вступив у розмову, спокійно дивлячись на Де Морьє. — Всі ми маємо свої сильні та слабкі сторони. Замість того щоб зосереджуватися на моїх, можливо, ти повинен звернути увагу на свої.

Раптом у двері увійшов професор Сфінкс, привертаючи увагу всіх студентів.

— Всі по місцях, — сказав він суворо. — Ми розпочинаємо заняття. І пам'ятайте, що важливо не те, звідки ви прийшли, а те, ким ви станете.