Розділ 3. ЛІТОПИСЕЦЬ

Ситуація, що навалилася на Лестера, зовсім не входила в його плани. Але що ж входило в його плани? Полювання на неупокоєні душі чи бажання просто втекти у світ людей, якомога далі від батьків і їхніх планів на його існування? Ні він, ні батьки не могли прийняти той факт, що він тепер хранитель.

Бувши сином первородних мисливців Люца і Фери, Лестер мав докласти чималих зусиль, щоб стати гідним нащадком свого роду. На нього лежала велика відповідальність. Але насправді він був пройдисвітом та ледарем, який при першій-ліпшій можливості намагався втекти у світ живих.

Романтизація світу живих і життя по той бік періодично відвідувала світлі голови молодих альюмів. Лестер був одним з тих, хто вважав, що світ по той бік яскравіший і живіший. Але чи так це насправді? Його бажання і теорії викликали лише обурення і злість у батьків, а його байдужість і відстороненість дратували студентів Академії. Заздрість чи ненависть інших йому були байдуже. Єдине, про що він думав, це втеча у світ живих. У підсумку все призвело до того, що він став хранителем.

Що я можу вам сказати? Це, звичайно, не проблема, таке буває, але для родини Лестера це трагедія. Для батьків і оточення він тепер дефектний.

Бажання йти до ВРД (Відділ Реінкарнації Душ) за справою своєї підопічної у Лестера не було. Вивчати її біографію та допомагати розв'язати проблеми не входило в його плани. Пф, хто б допоміг розв'язати його проблеми? Як після стількох років навчання та полювання він отримав «крила». Чорт!

Хлопець провів пальцем по татуюванню на лівому передпліччі у формі крила, сподіваючись стерти його. Але це не просто татуювання, це клеймо, висічене на його ментальному тілі. Просто так його не прибереш. Можливо, воно зникне, коли він перетне межі світів. У Клементини воно зникло. Щоправда, не через це. В її ментальному тілі пробоїна, а для мисливця це провал. У хранителя інші аспекти підтримання статусу.

Але у Лестера проблеми з ментальним і ефірним тілом, а чакри розхитані. У когось явно на нього плани, тільки які та хто впливає на те, що відбувається? Що, якщо прямо зараз перетнути межу світів і побувати у світі живих? Хоч це й не санкціонована дія, йому байдуже. У будь-якому разі, що б він не зробив, його будуть відчитувати, тож байдуже. Впевненим кроком Лестер направився до кордону між світами.

— Не думав, що перше, що я побачу, буде заплакана дівчина,  — вголос промовив Лестер.

— Що? — дівчина розгублено підняла погляд. Перед нею стояв високий хлопець з білим, як сніг волоссям і блакитними немов бездонне небо, очима. Дівчина витерла сльози та загадково усміхнулася, ніби вона чекала на нього, чи саме він був причиною її сліз.

— Чого плачеш? — по-іншому вирішив поставити питання.

— Вже не важливо. Отже, ти таки втік, Лестере.

— Що? — зробивши крок назад, розгубився хлопець. Такого він точно не очікував.

— Моє досьє ти так і не дивився.

— Ти моя підопічна?

— Нарешті дійшло.

— Все одно нічого не розумію, звідки знаєш, ти з лемнісканців?

— Ні, я твоя підопічна, тож поводься як мій хранитель. І взагалі, навіщо з’явився?

— Я не спеціально. Йшов через ліс до кордону меж світами, а потім перше, що побачив, це ти посеред парку. Щось мені підказує, що перетинаючи межу, потрапляєш у місце, де знаходиться твій підопічний. Фобос мене подери, клятий зв'язок.

— Молодець, не дарма слухав лекції про зв’язки між мисливцями і душами, а також хранителями і їхніми підопічними.

— Хто ти?

— Почитай досьє.

— Але…

— Тобі пора, Лестере. Вісім хвилин минули, час повертатися.

Лестер був збентежений. Хто ця дівчина і чому так багато знає? Вона не схожа на звичайну підопічну. Він зробив кілька кроків назад у бік лісу і провалився в порожнечу, як уві сні, а потім різко повернувся. Відкривши очі, новоспечений хранитель усвідомив, що знаходиться у бібліотеці Академії. Відчуття було таке, ніби він не перетинав межу світів, а це був дивний сон, або щось подібне. Але альюмам не сняться сни.

Все ж варто зазирнути у Відділ Реінкарнації Душ і ознайомитися зі справою. Можливо, там будуть хоч якісь відповіді. У ВРД, як завжди, шумно, душно і хочеться втекти. Новоспечений хранитель швиденько проскочив між чергою і зазирнув у кабінет під номером «13».

— Лестере! Нарешті явився. Всі вже справи розібрали, а ти, як завжди, байдикуєш.

— Давайте вже сюди досьє, — витягнувши руку, байдуже сказав хлопець.

Чоловік протягнув йому дуже тонку та стару папку, на якій замість номера справи була намальована лемніската і то ледь видима через зношеність. Відкривши папку, Лестер здивувався. Там не було фотографії, а друкований текст уміщався на чверті аркуша А4. Тезисами позначено:

• книга (допомогти дописати)
• прикмети: карі очі (впізнаєш її по них)
• статус: НЕБЕЗПЕЧНА / непередбачувана

— Тут написано, що моя підопічна «небезпечна». Що це означає?

— Звернися до Харона. Він її знає, тож з усіх питань до нього.

— Що?

Все це стало ще більше нагадувати маячню божевільного, яку без портвейну не розбереш. Треба йти до НОРИ.