Розділ 2. ЗАЗИРНУТИ В ПІДСВІДОМІСТЬ

15.10.2022 р.

 Пантеон – це місце для медитацій, куди напівкровки та альюми хоча б раз приходять, щоб зазирнути в свою підсвідомість. Комусь треба зняти блоки, виправити деструктивні моделі поведінки, або знайти відповіді. Але увійти ти можеш лише за згодою та в супроводі провідника. Для Клементини це не перший візит, бо вона взяла дурну звичку блокувати тяжкі спогади. А тепер, щоб продовжити навчання та дійсно стати ТІННЮ, їй треба розблокувати спогади та до прожити ті моменти які вона сховала в підсвідомості. 

— Невже бунтарська душа Клементини Вірд наважилася зазирнути в свою підсвідомість, - тихий голос з ледь помітними нотками іронії прошепотів на вухо дівчині. Клементина сіпнулася від несподіванки та обернулася. Перед нею стояло, щось, в золотому кімоно та маскою замість обличчя на якій були роги, а з боків стирчали крила. Воно не схоже ні на чоловіка, ні на жінку, та й людиною було важко назвати. Цей голос та образ належить майстру медитацій - провіднику в підсвідомість.

— Не тільки наважилася, але й з нетерпінням очікую, - збрехала дівчина, намагаючись не дивитися в проникливі зелені очі провідника, — І цього разу я готова на все, щоб завершити цей шлях і стати повноцінною ТІННЮ.

Майстер поглянув на неї з зацікавленістю, усміхнувся і підійшов ближче. Хоч його лице й виглядало як маска, але передавало увесь емоційний спектр.

— Твоє рішення заслуговує поваги, - сказав провідник, простягаючи руку, щоб допомогти Клементині увійти до Пантеону.

Конструкція Пантеону складається із низки пересічних арок. Арки спираються на вісім опор, які підтримують вісім круглих арок, які проходять через барабан від його внутрішньої до зовнішньої сторони. Арки відповідають восьми відсікам на рівні підлоги, в яких розміщені статуї основних богів світу АЛЬЮМІВ. Усе це увінчує монументальний купол. Купол поділений на 28 секцій, що дорівнює кількості великих колон нижче. 28 — це «ідеальне число». Якби купол ротонди перевернути догори дном, він ідеально помістився б усередині ротонди.

— Я готова, але мені лячно, тому прошу бути провідником у моїй підсвідомості та у разі небезпеки поверніть мене у реальність, - сказала дівчина, склавши руки в намасте та поклонилася. У відповідь майстер теж поклонився, а потім додав: 

— Підсвідомість - це могутнє джерело, і я радий бути вашим провідником у цій подорожі.

— Тоді почнемо.

— Починай креслити символи переходу та проговорюй мантру.

Клементина впевнено підійшла до столика в центрі, щоб  взяти крейду з піали та почати малювати символи. Коли вона взяла у руки крейду, столик зник, натомість, на підлозі з’явилося три маленьких коло та два великих які повністю покривали підлогу. Зробивши глибокий подих, дівчина почала малювати руни навколо зовнішнього кола, супроводжуючи свої дії зачитуванням дивних слів, звуків та речень які ніяк не пов’язані між собою. Потім Клементина намалювала вісім ліній які йшли від центру до периферії. Кожна лінія мала свої неповторні символи та переплетіння.  Пантеон почав наповнюватися  приємним ароматом евкаліпту та сандалу.

Коли символи для переходу в підсвідомість були домальовані, а заклинання проговорено, Клементина тяжко зітхнула, а потім сіла в центр кола в позі лотоса. Лише після цього, провідник підійшов до зовнішнього кола де були намальовані руни, та став на руну Райдо. Символи на підлозі засвітилися утворюючи зв’язок між провідником та дівчиною. Клементина подивилася на провідника, той зробив кивок головою у знак готовності, а дівчина слухняно закрила очі. Монотонний голос провідника занурював Клементину у стан гіпнозу. Залишилося зняти печать та зазирнути в підсвідомість. Перед дівчиною з’явилися червоні двері, а в руках ключ. Клементина відімкнула двері лише з третьої спроби. Заходити в середину було лячно, але їй давно потрібно було зазирнути в свою підсвідомість, та прожити усе це знову, та зрозуміти причини само саботажу та небажання рухатись далі. Ще один тяжкий подих і Клементина переноситься у початок спогадів про СВІТ АЛЬЮМІВ.

січень 2010 р

‟Якщо ти маєш відношення до світу АЛЬЮМІВ, то рано чи пізно, хочеш ти того чи ні, у твої двері постукає Цербер. Чоловік похилого віку в костюмі минулої епохи буде пити чай на кухні, та ввічливо спілкуватися з твоєю мамою. А коли він побачить тебе та твого брата, посміхнеться, та скаже:

—  Збирайтеся, поїдете зі мною.

— Що-оо? – єдине що встигнете промовити, бо водночас, мама почне говорити завчений текст:

— Клементина, Маркус, містер Цербер, представник Академії св. Вальпургії. Це гарне місце з найкращими лікарями, там вас вилікують та подбають.

На столі розкладені буклети. Тепер усе стає зрозуміло. Мати вирішила запроторити своїх дітей до психіатричної лікарні. Бо так треба. А все через те, що ми з братом ще з дитинства бачимо те, чого не існує. Параноїдальна шизофренія – так написано у наших мед. картах. Жоден психіатр не зміг підібрати пігулки які б полегшили перебіг хвороби та  прибрали б на деякий час галюцинації.

А може усе на краще? Змиритися з тим що відбувається і піти за Цербером в невідоме? Хоча після того, як ви покинете рідний дім, Цербер, скаже дещо дивніше за ваші галюцинації, які не можуть бути ними, бо ви «типу» на пігулках.