Свою душу я пізнала

Захмарний краєвид

На жаль, ти все-таки один зі всіх,
Але сьогодні паливо — це образ твій.
Серед мазків подій у пам'яті — минуле.
Ти уяви: я навіть голос твій не призабула!

В Пансіонаті «Ловеґейн» я зафіксою кіноплівку —
Це буде найчарівніший роман про чоловіка,
Якого я буквально й нишком не торкнулась,
Від страху поруч йти свідомо розминулась

З ним — прямим, пресвітлим сонцевидом,
Що став моїм захмарним краєвидом.
Твої слова для мене — цінний заповіт,
Коли ти сам — безмежний, загадковий світ.

Kara Star

Подобається

#2615 в Різне
#572 в Поезія
#8829 в Любовні романи

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 12.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись