Свою душу я пізнала

Червона зона

Твій подих на вустах моїх — червона зона,
А ти мене, палкую, так і не пізнав.
Я геть не хочу говорити про погоду,
Бажаю, щоб мене ти естетично покарав.

Порох став постійним квартирантом
У малій однокімнатній хаті.
Ти — не дисципліна — є моїм сніданком,
Вибір на повторі: «ми» — був того вартий.

Іскри потяга й об рейки стукіт
Заряджають струмом і мої вірші.
У малому серці, що вмістилося б у руку,
Вміщаються навколишні світи.

Kara Star

Подобається

#2615 в Різне
#572 в Поезія
#8829 в Любовні романи

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 12.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись