Свою душу я пізнала

Мій порятунок — графічне мистецтво

Пікселі з тебе витягують лють,
Мій порятунок — графічне мистецтво.
Спалахи більше в обличчя не б'ють,
Моя п'ята книга вкраде твоє серце.

«Ти правда так бачиш мій образ буденний?» —
Питаєш, а в мене паркет із-під ніг.
Вдихаю твої міжрядкові фонети,
Мій тембр тебе ошелешити зміг.

В банальному слові про погляд відкриюсь,
Немов нездійсненність — це тільки блокада.
У кожнім рядку про тебе розлиюсь,
Немов теплий чай із минулого. «Правда».

 

@I




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше