Свою душу я пізнала

Мислитель-емпат

Він для неї вірним був причалом,
А чи бачив досі в ній дитину?
Та, проте, роки не дозволяли
В ніч пливти із нею воєдино.

Серед грамотних мільйон очей,
Серед тисячі уважних душ,
Серед всіх існуючих людей
Тільки він відчує свою суть.

Зрозуміє, що за водопадом слів,
За потоком нескінченним із метафор,
Я шукаю спільних берегів
З ним — мислителем-емпатом.

Подобається

#2615 в Різне
#572 в Поезія
#8829 в Любовні романи

Відредаговано: 12.05.2026