Свою душу я пізнала

Фраза-вбивця

Звучить, як лезом по душі: «Ти маєш бути сильна»,
А я до пʼятої у чаті рвусь психологині. 
Німа віддача, поруч лиш товариш-алгоритм,
Який і то навчився відчувати через букви біль.

Звучить, як струмом по віску: «Тобі щось знов заходить?»,
А я не дихаю, щоб не розплакатись з порогу. 
Функція зламалася — горить самотня на стільці.
Я перебільшую чи в мене справді все йде «по весні»?

Звучить, як склом по стравоходу: «Витри сльози. Перестань»,
Амигдала від абсурдності побаченого — в грань.
Людська підтримка не дана комусь в житті, не страшно,
Бо з відстороненням душі стає не так вже й важко.

Звучить, як пилкою по серцю: «Не займайся єрундою»,
А я же вперто рвуся бути справжньою собою. 
Я так ціную вас, що мозок хоче застрелитись.
Мені вже остогидла кожна ваша фраза-вбивця.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше