Свою душу я пізнала

Межа

Я вже не відрізняю жарт від правди,
На грані почуваюсь з дня у день.
Не розумію — це зі мною вади,
Чи я для інших завжди буду як мішень?

Рахую відлік, після — забуваю,
Що взагалі в омані жила пару днів.
Звʼязок із всесвітом навіки я втрачаю,
А потім прокидаюся зі своїх снів.

Подобається

#2144 в Різне
#434 в Поезія
#7912 в Любовні романи

Відредаговано: 01.12.2025