Свою душу я пізнала

Я кумедна

Я стекла коханням вашим через сон,
Пліч-о-пліч до бою стала моя кров.
Віра відлетіла, страх все ж не минув,
Натомість віри відчай хмарою прибув.

Бумеранги в розпитті зіставили компанію,
А я повільно, потихеньку вірний шлях провалюю.
В мовчанні ліхтарі станцюють гопака,
Допоки впевнюся, що я — невиліковна та дурна.

Натури запах зашифрую парфумом для приміщення,
Відстрочку подарую для духовного очищення.
Якщо мене хтось зрозуміє, посмійтеся за мене,
Бо, дивлячись на себе, виглядаю я кумедно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше