Свою душу я пізнала

Не дитя

Зір кумедно взявся покидати мої очі,
Я кумедно взяла під контроль своє життя.
Ледь тримаюся, щоб не навести порчу
На людей, що бачать в мені не дитя. 

Як призвала дощ у сонячну погоду,
Так призву усіх своїх тотемних звірів.
Як бажаю з клітки вилізти на волю,
Так бажаю на шляху збирати пірʼя.

Як у фільмі жахів я являюся актором,
Але мій приємний для очей твоїх великий погляд
Не ховає більше у собі добро, тож морок
Відростив собі для подорожі ноги.

Хто ці змії і чому вони на мене діють?
Мабуть, ті не знають, що у мене сторінки
Оживають після ними вбитої надії —
Знову за спиною чую їх плітки.

Дивні душі прагнуть довести мені брехню,
Не здогадуючись навіть хто насправді я.
Я в безвиході й страху життя пливу,
Та для світу вже являюсь не дитя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше