Свою душу я пізнала

Десять ночей

Вже десять ночей підряд ти снишся мені й снишся.
Коли ж прийде той час, що сни стануть віщі?
Чекати було б добре, та чи дочекаюсь я тепер?
У тебе ж нова́ дівчинонька, а мене з памʼяті ти стер.

Як би я хотіла поцілувати тебе востаннє,
Як би я хотіла відродити наші давні плани.
Та любов розбита, нічого більше не повернеш,
Правду люди кажуть: «Любити треба всім серцем!».

Вже десять ночей підряд заснути ніяк не можу,
В думках тільки погляд твій і дні вражаючі з тобою.
Мріяти дуже добре, та від реальності не втечеш,
Чомусь серце моє мовить: «Його більше не вернеш!».

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше