Свою душу я пізнала

Оберіг сімейного життя

Я сховалася за оберіг сімейного життя,
Щоб ніхто з «вчорашньої» пітьми не зʼїв мене очима,
Не зовсім щиро посміхаючись, хапаючись за вираз,
Чи то маніпуляцію: «Прошу, не залишай!».

І дихати вільніше стало, попри гіркоту;
Зʼявились сили функціонувати;
Розтопленою менше шансів стати 
Від словесних мук німої боротьби.

Я сховалася за оберіг сімейного життя,
Щоб не струмляти більше носа в небезпеку —
Енергію людей, що змінювала атмосферу,
Змушуючи задихатися від власного єства.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше